Бути творцями власної долі: сенси Дня Незалежності в роздумах жителя Тальнівщини

Напередодні головних державних свят – Дня Державного Прапора й Дня Незалежності – у Здобутку  пройшли важливі урочистості. Для людей це дійство в тривожний для України час закликало згуртуватися навколо національної ідеї. Своїми думками про живий дух народної традиції, ціну свободи й виклики сьогодення поділився житель селища Ростислав Пироженко, з яким поспілкувалися наші журналісти. 

Культура як духовний хліб громади

Святковий захід час від часу супроводжувався болем і сльозами в очах, але сценічні номери дарували глядачам тепло й розраду.   На думку Ростислава Пироженка, культура – то глибинне осердя нашої самобутності. Вона сягає ще трипільських часів і проростає крізь слово Тараса Шевченка, Лесі Українки, Григорія Сковороди й сучасне мистецтво.

«Наш народ віддавна дбав не лише про матеріальне – урожай, виробництво чи хліб на столі, – ділиться роздумами пан Ростислав. – Не менш бережно він плекав свою духовність. Культура надихає в періоди найбільших потрясінь. Рідна пісня допомагає триматися й рятує душу від безвиході. То наш другий хліб. Ми віримо, що добро все одно переможе, бо наш народ давно достойний вільного життя».

Організаторки дійства – директорка СБК Віра Боровець, художня керівниця Люся Чурпіта й завідувачка бібліотеки Оксана Ковальчук –  пильно зберегли добру традицію. Дівчата в українському вбранні вийшли на сцену з короваєм і поділилися святим хлібом з усіма гостями свята.

«Це зворушило до глибини душі, – згадує співрозмовник.  – Українці – мирна нація, ніколи ні на кого не нападали. Хочемо спокійно жити на власній землі, ростити дітей і сіяти хліб, але зараз мусимо відстоювати це право зі зброєю в руках. Бо рабами ми вже не станемо, назад дороги немає».

Від виконання чужої волі до власного вибору

Справжню гордість викликала молодь. Поруч із виступами колективів середнього й поважного віку із сусідніх сіл, юні дівчата зі Здобутка проникливо співали патріотичних пісень, читали вірші й виконували танцювальну композицію з крилами.

«Мене неймовірно вразило те, як глибоко діти відчувають момент, – зауважує Ростислав Олександрович. – Згадуються важливі слова про те, що десятиліттями нас намагалися привчити до думки, ніби ми не творці власної долі, а лише виконавці чужої волі. За роки незалежності ми зламали цей міф. Наша молодь росте вільною, а хлопці й дівчата на фронті творять нову історію».

Пам’ять про ціну свободи залишається спільною відповідальністю всієї Тальнівської громади: 123 загиблих земляків, 28 померлих від бойових поранень, 6 у полоні та 18 зниклих безвісти.

«Мої вихованці з переднього краю часто самі переказують, щоб ми тут, у запіллі, не падали духом. Вони стоять до останку, адже за нами правда, – стиха додає співрозмовник. – Ці слова зобов’язують підтримувати Збройні Сили морально, духовно й матеріально. Залишаються наші зболені серця та віра в ЗСУ і Бога, з якими будемо до кінця».

Захист України на Тальнівщині давно став спільною справою. Під час благодійного ярмарку, де місцеві господарі пригощали кашею та юшкою, жителі зібрали понад 12 тисяч гривень на потреби Збройних Сил України.

Інформаційна гігієна й пильність

Бачачи щиру реакцію односельців на виступи, Ростислав Пироженко звертає увагу на підступність ворогів. Не маючи змоги зламати опір на фронті, вони намагаються розколоти українське суспільство зсередини – через неправдиві новини й маніпуляції в соцмережах.

«Як свого часу застерігав Олександр Довженко, народ, який не знає своєї історії, – це народ сліпців, – наголошує співрозмовник. – Зараз ворог кидає величезні сили, щоб посіяти зневіру, підкинути аморальні речі чи роздмухати суперечки в інтернеті. Якщо колись якийсь пройдисвіт міг сказати дурість хіба що за кухлем пива в забігайлівці, то сьогодні він пише про це в соцмережах і маніпулює думками тисяч людей. Тому ми мусимо вчитися критичного мислення й зберігати інформаційну гігієну».

Творити власну долю – щоденний вибір кожного

Підсумовуючи розмову, Ростислав Пироженко наголошує: Незалежність вимірюється не датою в календарі чи сторінкою в підручнику історії. Вона тримається на щоденній праці, спільному болю, колективній  надії Тальнівщини й усієї країни.

«Сьогодні всі – на своєму фронті, – підкреслює він. –  Одні зі зброєю в руках бережуть наш спокій в окопах, інші тримають культурний чи волонтерський фронт у рідному селищі або виховують нове покоління вільних українців. Головне – пам’ятати, якою ціною дається кожен світанок, і не дати ворогові ні найменшого шансу зламати нас ізсередини. Ми нарешті стали господарями на власній землі й право бути творцями власної долі вже нікому й ніколи не віддамо».

Урочистості в Здобутку, Зеленькові, Лісовому, Мошурові  вкотре довели: поки в українських селах лунає рідна пісня, поки люди діляться святим хлібом та об’єднують зусилля задля підтримки ЗСУ, доти країна стоїть міцно. З таких малих, але щирих вчинків кожної громади й твориться наша Перемога.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію

Читайте нас також в Telegram!