Вісті Черкащини Капітан ЗСУ з Тального: «Ці лікарі повернули мені зір»
Лист до редакції
Шановна редакціє газети «Новий Дзвін», на сторінках Вашого видання хочу подякувати чудовим людям – лікарям-офтальмологам, які повернули мені зір.
Я – тальнівець, капітан ЗСУ. Так склалася моя доля, що з 2001 року я зі своєю сім’єю проживав у Португалії. Там мав дім, роботу, стабільність. Та туга за батьківщиною роз’їдала душу із середини: хотілося пройтися знайомими вулицями, вдихнути повітря рідного містечка над Тікичем, відвідати могили предків…
Так ми повернулися додому. Коли почалася війна, я відразу пішов до військкомату. Мені сказали, що поки не на часі, самі покличуть. Тоді мені виповнилося 58. Я не був кадровим військовим, проте мав звання офіцера запасу, бо свого часу закінчив військову кафедру в національному університеті імені Тараса Шевченка, де навчався на економічному факультеті. Тобто базові військові знання я отримав на кафедрі, до того ж у різних підрозділах проходив навчальні збори.
З осені 2022 року я в лавах ЗСУ. Про завдання, які виконував, говорити не можу. Про нагороди – не люблю. Адже пішов не заради них, а виконувати свій конституційний обов’язок.
Під час виконання бойових завдань не раз з диверсійною групою заходив на окуповану територію, у саме лігво підлого ворога. Поставлені завдання щоразу вдавалося виконати й групу вивести неушкодженою. Для мене життя бійців – то найвища цінність, бо втрачену землю можна відвоювати, а втрачене життя ніхто не поверне. Під час однієї такої операції ми зі старшим сержантом отримали сильні контузії. Обидва до цього часу на відновленні. Після тієї контузії я став різко втрачати зір: почало двоїтися в очах, з’явилося якась пелена. Для військового – це неприпустимо, адже часто доводилося виконувати завдання вночі, а без очей це означає йти на смерть. У медичній частині мені дали направлення в Черкаську обласну лікарню до лікаря-офтальмолога. Заїхав у Тальне відвідати дружину. Вона записала мене в клініку «Зіронька», адже чула в місті багато позитивних відгуків про неї.
У понеділок прийшов на прийом до Олександри Василівни Коробової. Саме вона проводить прийом у Тальному. Після ретельного обстеження лікарка сказала, що мій зір, за всіма показниками, мав би бути кращим і що це – наслідок контузії. Щоб відновити зір, необхідна консультація невропатолога та психіатра. Так я потрапив до медичного центру «Веста» в Ірпені, пройшов лікування в найкращих спеціалістів, був на консультації психіатра в Києві. Усе за рекомендаціями Олександри Василівни.
Після цього в клініці «Зіронька» у Звенигородці мене прооперували. Спершу праве око, потім ліве. На контрольному огляді моїм показникам здивувалися самі лікарі. Гострота мого зору з 15 відсотків стала 100. Я знову бачу, можу читати. Це чудо!
Сказати, що я приємно вражений змінами в українській медицині – не сказати нічого. «Зіронька» у Звенигородці цьому підтвердження. Обладнання, обслуговування, рівень компетенції та комфорт – усе на висоті! Я вдячний Олександрі Василівні та її команді професіоналів. Як добре, що я довірився їй. Треба додати, що всі обстеження й навіть дороговартісні втручання зі заміни кришталика для мене як військовослужбовця, учасника бойових дій, абсолютно безкоштовні. Крім того, безкоштовна поїздка до клініки удень операції для всіх пацієнтів.
Найближчим часом я знову планую повернутися до моїх хлопців – я ще можу бути корисним і потрібним їм. Вони весь час телефонують, просять швидше вернутися в стрій. Без моєї рятівниці це було б неможливо. Бажаю їй міцного здоров’я, непохитної віри та натхнення й надалі робити добро.
Мешканець Тального, капітан ЗСУ Сергій Петрович Любич
