Біля храму на Тальнівщині зводять нову огорожу: громада хоче створити затишне церковне подвір’я

У селищі Здобуток Тальнівської громади триває ще одна добра справа, яка поступово змінює вигляд населеного пункту. Біля храму святого великомученика Димитрія Солунського Православної Церкви України розпочали облаштування нової огорожі. Ініціативу реалізовують за підтримки благодійника з Тальнівщини Володимира Мовчана, який свого часу побудував цей храм.

Церкву звели у 2017 році коштом Володимира Мовчана, а освятив її митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан. Сьогодні богослужіння тут проводить благочинний Тальнівщини ПЦУ Андрій Гаргат. Саме він розповів журналістам, що нині навколо храму триває перший етап великого благоустрою.

– Бригада робітників, яких найняв Володимир Петрович, уже зробила бетонний фундамент і встановила стовпчики для майбутньої огорожі. Частину роботи виконали. Тепер потрібно рухатися далі, збирати кошти, щоб завершити все так, як задумали, – говорить отець Андрій.

За його словами, територію храму планують огородити повністю.

–Ми будемо дуже вдячні, якщо до доброї справи долучаться й інші небайдужі люди – жителі громади, фермери, підприємці. Будь-яка допомога буде цінною.

Священник пояснює, що це буде не звичайний паркан із металопрофілю.

– Фундамент уже готовий, стовпчики виставлені. Але профілем ми обшивати не будемо. Біля храму хочеться зробити красиву огорожу, щоб вона гармоніювала з церквою. Хочеться, щоб усе виглядало по-господарськи й красиво.

Лише бетонні роботи вже потребували значних витрат.

– На цьому етапі вже майже пів мільйона гривень вкладено. А попереду ще найдорожча частина – виготовлення самої огорожі.

Однак огорожею роботи не завершаться.

– Хочемо облагородити територію, посадити дерева, квіти, щоб подвір’я мало справжній церковний вигляд. Будемо залучати парафіян, місцевих жителів. Це ж їхній храм. Я завжди кажу людям: будемо разом закочувати рукави й працювати. Шукатимемо меценатів, щоб висадити дерева, зробити гарні клумби. Храм уже гарний, тепер хочеться, щоб і біля нього було так само гарно.

Паралельно вже зроблено ще одну корисну справу.

– Ми вже збудували новий туалет, адже старий був дерев’яний і давно потребував заміни.

За словами благочинного, храм живе повноцінним життям.

– Щонеділі о восьмій ранку тут звершується богослужіння. На великі свята людей приходить більше, у звичайні неділі – трохи менше, але храм відвідують постійно.

Добрі справи потребують постійної турботи

Позаду храму кілька років тому також заклали парк. Тоді це була масштабна акція, до якої долучилися керівництво громади, працівники міської ради, комунальних служб, жителі селища та навіть діти. Разом висадили сотні дерев – сосни, дуби, канадські клени та інші породи. Лунали плани про майбутній затишний парк із алеями та місцем для відпочинку. Та, на жаль, реальність виявилася значно складнішою.

Частина дерев не пережила першу зиму, інші загинули через недостатній догляд. Згодом довелося знову шукати саджанці, досаджувати молоді дерева та фактично вдруге відновлювати парк.

Побувавши на місці, журналісти побачили, що нині земля між рядами дерев оброблена та культивована. За словами адміністраторки селища, цим займається один із працівників благоустрою. Дерева періодично поливають. Водночас між насадженнями ще вистачає бур’янів, а самі дерева ростуть нерівномірно.

І це ще раз нагадує просту істину: посадити парк, лише половина справи. Найважливіше не залишити його напризволяще після урочистої висадки.

Якби молоді дерева від самого початку регулярно поливали, прополювали й доглядали за ними, сьогодні тут уже шуміли б крони, давали затінок алеї та створювали справжню окрасу селища. На жаль, дорогоцінний час було втрачено.

Ця історія мимоволі нагадує ще один парк, той, що торік урочисто заклали в Тальному на місці недобудови біля приміщення колишньої гімназії. Тоді також багато говорили про новий зелений простір, розроблений проєкт, висаджували дерева, робили спільні фотографії. Проте сьогодні значна частина саджанців там всохла, територія місцями заросла бур’янами, а земля біля молодих дерев пересохла.

Саме тому нинішня ініціатива біля храму у Здобутку викликає особливу надію. Адже благоустрій це не лише новий паркан чи висаджені дерева. Це щоденна праця, відповідальність і постійний догляд.

Якщо вже громада, благодійники та небайдужі люди вкладають у такі проєкти власні кошти, сили й душу, то дуже хочеться, щоб усе зроблене не втрачалося через байдужість, а з роками лише примножувалося. Бо справжня любов до свого села чи міста вимірюється не гучними відкриттями, а тим, у якому стані ці добрі справи залишаються через п’ять, десять і двадцять років.

На завершення хочеться сподіватися, що територія біля храму не повторить долю інших зелених проєктів громади. Адже у Тальному вже є сумні приклади, коли після гучних висадок дерев і красивих обіцянок про майбутні парки справа завершувалася засохлими саджанцями та зарослими бур’янами ділянками. Міський голова Василь Сідько неодноразово особисто брав участь у висадці дерев, а комунальне підприємство «Тальне-Сервіс», яке нині очолює Віталій Чернега, мало б забезпечувати подальший догляд за такими насадженнями. Та, схоже, господарювання не закінчується урочистою посадкою дерева – воно лише починається. Бо парк не виростає від гучних промов і спільних фотографій. Йому потрібні вода, догляд і відповідальність. Інакше залишається лише сподіватися, що все зробить дощ. Але, як показує досвід парку біля колишньої гімназії в Тальному та перших років існування парку у Здобутку, природа не здатна компенсувати людську безгосподарність.

Анна ДРАГУН

Читайте також: Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію

Читайте нас також в Telegram!