Вісті Черкащини Втрачає зір, та не втрачає вогню: як ілюстраторка стала фермеркою
«З часом ви можете осліпнути», — такий діагноз почула українська ілюстраторка з Миколаївщини, яка створювала патерни для міжнародного фешн-ринку.
Попри це, вона не здалася: переїхала в село, купила будинок і буквально оживила квіти, які раніше малювала — вже на власних грядках, вирощуючи полуницю. Як їй це вдалося, попри відмову в гранті, Анна Цешковська розповіла #ШОТАМ.
Анна Цешковська
ілюстраторка, підприємиця
Село стало чарівною пігулкою від депресії
Коли почалося повномасштабне вторгнення, я мріяла переїхати ближче до Львова, бо моє місто Первомайськ опинилося зовсім поруч із лінією фронту. Втім, після кількох поїздок до лікаря мені повідомили, що я поступово втрачаю зір. З часом я можу взагалі осліпнути.
Я була ілюстраторкою в дитячій та фешн ілюстрації. Створювала патерни для тканин, і мої роботи використовувалися як за кордоном, так і в Україні. Малювання було моєю справою життя, а тут раптом — новина, що працювати стане дедалі важче: очі будуть сильно напружуватися, кольори тьмянішатимуть і процес стане виснажливим.
У моєму випадку навіть після операції із заміни кришталика є 50% ризику, що зір може зникнути повністю. Тож поки я ще можу бачити самостійно, я вирішила не ризикувати і почати розвивати інший напрям роботи.
Те, що я не зможу бачити і займатися своєю улюбленою справою, загнало мене до важкої депресії. Я почала лікування і зрозуміла, що в квартирі мені стає тільки гірше — я ніби задихаюся в цих стінах. Так у мене виникла думка про переїзд у село. Мені захотілося тиші, простору, іншого способу життя.
Купила занедбану хату під бізнес і сама зробила ремонт
Ще до повномасштабної війни я купила у своєму місті дуже дешеву, занедбану квартиру і поступово самостійно зробила в ній ремонт. Щоб переїхати в село, мені довелося її продати — вона стала моєю першою інвестицією у майбутній бізнес.
Я почала шукати хату — і це виявилося непросто. Цілий рік я не могла знайти те, що хотіла. Мені було важливо, щоб була велика ділянка землі, оскільки я планувала її використовувати для розвитку своєї справи. Згодом я знайшла будинок за 19 тисяч доларів. Для села це доволі висока ціна, і нині я розумію, що переплатила.
На перший погляд будинок здавався доглянутим, і як людині без досвіду, мені було складно одразу помітити проблеми. Але вже після переїзду виявилося, що недоліків значно більше, ніж здавалося. Дах почав протікати, хоча продавці запевняли, що з ним усе гаразд, система опалення також виявилася проблемною. У результаті гроші, які планувала вкласти в розвиток бізнесу, зараз ідуть на ремонт і приведення будинку до нормального стану.
З лавандою не вийшло — почала вирощувати полуницю
Спочатку в мене була ідея зробити лавандове поле. Я дуже хотіла вирощувати лаванду, сушити її, робити лавандову воду. Тож купила кілька кущів, щоб перевірити, як вони приживуться. Але у мене виявилася алергія на неї.
Тоді я вирішила спробувати себе в ягідництві — у вирощуванні полуниці. Я експериментувала з висаджуванням кількох сортів, і коли побачила, що рослини прижилися і не загинули через тиждень-два, зрозуміла: цим точно варто займатися.
Щоб швидше отримувати врожай і розвивати господарство, потрібно було встановити теплицю. Проте фінансів бракувало, і я почала шукати гранти.
Грант не виграла, але продовжила вести бізнес самотужки
У соцмережах я натрапила на програму для жінок-фермерок. Ця ініціатива була спрямована на підтримку жінок із південних регіонів — Одеської, Миколаївської, Херсонської та Запорізької областей. Ідея полягала в тому, щоб допомогти розвивати фермерство та відновлювати економіку під час війни. Я подала заявку й потрапила до навчальної програми.
Навчання відбувалося у два етапи. Спочатку був блок із менеджменту: нас вчили, як будувати й розвивати бізнес. Потім кожен обрав свій напрям: хтось обрав тваринництво, хтось бджільництво, а я — ягідництво. Програма тривала кілька тижнів, ми двічі на тиждень мали онлайн-лекції, а також регулярно складали тести. Ті, хто успішно проходив навчання, отримували сертифікати й могли подаватися на грант.
Я завершила навчання й подала заявку зі своїм бізнес-планом до фонду. Спочатку я планувала закупити велику кількість саджанців сорту фріго, спеціальні субстрати для рослин, розширити систему крапельного поливу і встановити теплицю. Загалом мій проєкт був розрахований приблизно на 250 тисяч гривень.
У подальшому відборі мені відмовили, як і багатьом дівчатам, які навчалися разом зі мною. Тож оскільки з грантом не склалося, я вирішила інвестувати власні кошти. Замовила саджанці з Італії — першу партію, близько 200 штук. Висадила їх, облаштувала грядки, зробила крапельний полив, закупила добрива та всі необхідні засоби для догляду. Загалом на цей етап уже пішло приблизно 15 тисяч гривень.
Я ще не полунична мільйонерка, але вже мотивую жінок розпочати власну справу
Зараз у мене дві великі грядки — приблизно по 15 метрів кожна, і на кожній по два рядки полуниці. Дуже раділа першим результатам, коли саджанці прижилися і з’являлися листочки, навіть квіти.
Втім, цьогоріч сезон був відверто неприбутковим. На жаль, через постійні дощі врожаю було замало. Але свої перші 50 кг полуниці я таки продала. Реалізовувала свою продукцію через блог, на який підписалося багато місцевих мешканців мого села, а також через знайомих. В майбутньому планую співпрацювати з місцевими кондитерськими чи виробниками десертів — наприклад, тими, хто робить полуницю в шоколаді або використовує ягоди для випічки.
Найголовніше — я бачу, що своєю історією мотивую інших. Мені пишуть жінки, які теж опинилися у складних обставинах, багато хто з них залишилися самотніми, хтось пережив окупацію, втрату бізнесу. Вони кажуть, що дивляться на мене і знаходять у собі сили вести власну справу. Я зберігаю їхні повідомлення, бо вони мене теж мотивують продовжувати рухатися.
Моя історія — це приклад малого підприємця, який наважився зробити перший крок. І в цьому найважче насправді — розпочати. Тому не гайте часу, а йдіть у ту сферу, де відчуватимете, що ваші очі палають. Навіть якщо, як у моєму випадку, очі поступово згасають через втрату зору, внутрішній вогонь і бажання робити свою справу можуть горіти ще яскравіше.
Читайте також: Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію
Читайте нас також в Telegram!
