«Хто садить дерева – тому старість не страшна»: як сім’я з Черкащини вирощує абрикоси і ще сотні сортів рослин

Весняні приморозки останніми роками стали нищівними для садів Черкащини, зокрема страждають абрикоси. Щоб дізнатися, чи можна цьому зарадити, «18000» вирушили до родини Миколи та Ольги Ноги, які понад 30 років займаються садівництвом.

Однак розмова виявилася значно ширшою за абрикоси. На різних ділянках загальною площею у шість гектарів подружжя вирощує сливи, персики, яблука, хурму, азиміну, інжир, гранати, виноград та ще десятки інших культур, зосібна й екзотичних. Поруч із садом Микола та Ольга власноруч облаштували копанку й вегетарій. Свою ж любов до рослин передали дітям — нині сини зі своїми дружинами продовжують родинну справу, вирощуючи сотні сортів троянд.

Утім, найбільше вражають не масштаби господарства, а талант вирощувати навіть ті культури, які не притаманні нашому регіону.

«Раніше не знали, куди подіти абрикоси»: як змінилися врожаї за останні роки

Цьогоріч, як і останні роки, цвітінню фруктових дерев завдали шкоди морози навесні. Водночас, за словами пана Миколи, найстійкішими виявилися груші, сливи, яблука й черешні. Добре вродили також виноград, алича та вишні.

Черешня. Фото з архіву подружжя

– Весняні приморозки стали стресом для дерев. Вони вже почали цвісти, розпускатися, а потім різко вдарив мороз. Через це багато зав’язі осипалося. Звісно, дерева можна обробляти й підтримувати, але ми робимо лише мінімальний обробіток, адже вирощуємо екологічно чисту продукцію, — розповідає фермер.

За словами Миколи Ноги, найгірший урожай вийшов з абрикос. Попри те, що цих фруктових дерев у родини понад сотня, оранжеві плоди з’явилися тільки на десяти. Навіть на диких абрикосах помітний неврожай.

Яблуня у саду Миколи та Ольги

– Раніше врожаї були такі, що ми не знали, куди подіти абрикоси. Продавали їх гуртом за невисокими цінами. Але весни останні чотири роки стали дуже несприятливі. Через весняні приморозки дерева підмерзають під час цвітіння, тому зав’язі утворюється дуже мало, а врожаї значно зменшилися. Біля дороги дикі абрикоси перестали падати додолу. Раніше там постійно зупинялися люди й збирали плоди, — зазначає садівник.

На думку пана Миколи, якщо під час цвітіння температура знизиться до критичних поділок навіть на одну ніч, то шансів урятувати врожай майже немає.

– Морози до -6 °C дерева ще можуть витримати, а якщо температура нижча, то шанси зберегти цвіт майже нереально, —  говорить чоловік.

«Наше покликання – озеленити планету»: сім’я садівників розповідає свою історію

Садівництвом Микола та Ольга займаються понад 30 років. Хоча про таку кар’єру навіть не мріяли.

– Після школи вирішив здобути кілька важливих спеціальностей, бо думав, що якась із них обов’язково знадобиться в житті. Після армії служив у Харкові, неподалік був юридичний інститут, тож ще до завершення служби подав документи на заочне навчання. До цього отримав спеціальність електромеханіка, — пригадує чоловік.

Садівник Микола Нога

Гени допомогли вирішити питання, ким бути.

– Це мій дідусь, Самійло Васильович, ще в давні часи одним із перших у наших краях займався садівництвом. У нього були великі, доглянуті сади. Я лазив по деревах, збирав гусінь. Мабуть, саме тоді й полюбив цю справу, — розповідає пан Микола.

Садівник пригадує, що починати довелося з непридатних для обробітку земель. Коли лише розпочинали справу, техніка була примітивною, тож у господарстві спершу з’явився кінь.

– Згодом нам виділили трактори. Та я зрозумів, що щороку переорювати ці ділянки й постійно тривожити землю не хочу. Тому одного разу засадив їх фруктовими деревами. Тепер щороку збираємо те, що дає природа, — зізнається пан Микола.

Нині у подружжя – шість гектарів землі, що формують різні ділянки: одні біля дому, інші – серед полів. Пані Ольга пригадує, що не вірила в успіх цієї справи.

– Спочатку я ставилася до цього з великим скепсисом і думала, що нічого не вийде. Але він (Микола, – ред.) дуже впертий і цілеспрямований. Здається, навіть звичайний кілок встромить у землю — і той проросте. Він за своє життя тисячі дерев посадив, — розповідає Ольга Нога.

Пані Ольга Нога у саду

Працювати доводиться щоденно, аби встигнути доглядати за всім господарством.

– У сезон працюємо цілий день. Влітку починаємо вже о четвертій-п’ятій ранку і завершуємо лише, коли заходить сонце, — зазначає Ольга.

За роки праці подружжя висадило стільки дерев, що майже не залишилося місця у господарстві, тому вирішили вирощувати кілька культур з однієї деревини методом щеплення. Найкраще прищеплювати до кісточкових, розповідає пан Микола.

– Є такі дерева, де по десять сортів на одному, бо не було вже де тикати, а шукали такі місця затишні, щоб воно по‐швидкому приживалося, і родило, — оповідає садівник.

Для Миколи садівництво – не лише спосіб заробітку. Каже, що дерева вчать терпінню. Разом із дружиною вони переконані: їхня місія — не тільки вирощувати врожаї.

Сад Миколи та Ольги

– Ми, навпаки, ждемо рік за роком, щоб побачити результат. Як дерева родитимуть, коли будуть підростати, коли виростуть, у зрілому віці, коли набиратимуть інтенсивної урожайності. Хто садить дерева, тому старість не страшна. Наше покликання з Ольгою озеленяти планету, ми не про урожай, а про те, щоб більше садити, — підсумовує Микола Нога.

Секрети врожайних абрикосів: поради від Миколи Ноги

Абрикосами подружжя займається вже близько 25 років. Тому найстарішому дереву в саду — чверть століття, наймолодшому — менше року.

За словами Миколи Ноги, один із головних секретів успіху — правильно обрати місце для посадки.

– Треба, щоб росли великі дерева, які затримують вітер і створюють тепліший мікроклімат. Ми вважаємо це місце ідеальним для абрикоса, – розповідає садівник. – Бачив, що ставлять і звичайну шиферну огорожу.

Цьогорічний врожай абрикос у пана Миколи та пані Ольги

Саме тому однакові сорти можуть показувати різний результат: у когось вродити, в інших – ні.

– Я телефонував знайомому, у якого брав живці одного з сортів. У нього цього року врожаю не було. Тому справа не лише в сорті, а й у правильно обраному місці, — розповідає пан Микола.

Цього року у Миколи Ноги вродили сорти: «Ананасний», «Червонощокий», «Десертний» та кілька сортів мелітопольської селекції.

– «Ананасний» — один із найсмачніших сортів. Плоди великі, солодкі й дуже гарні, – зазначає садівник.

Водночас завідувач кафедри плодівництва та виноградарства Уманського національного університету садівництва Роман Яковенко пояснює, що проблема абрикоса ширша, ніж окремі весняні заморозки.

– Абрикос — теплолюбна культура, тому найкраще почувається на півдні України. Цього року дерева серйозно постраждали ще й через сильні зимові морози, коли температура опускалася нижче -20 °C. За таких умов можуть вимерзати не лише плодові бруньки, а й сама деревина. Для кісточкових культур, зокрема абрикоса та персика, такі морози є критичними, — зауважує фахівець.

Червонощокий абрикос. Фото з архіву подружжя

За словами науковця, найбільша небезпека для абрикоса — весняні приморозки. Повністю захистити дерево від погодних ризиків, наголошує він, неможливо.

– Єдине, що можна зробити, — висаджувати сорти, рекомендовані для нашої кліматичної зони, і дотримуватися зонального принципу садівництва. Дикі абрикоси значно стійкіші до холодів і краще пристосовані до місцевих умов, — вважає Роман Яковенко.

Для промислового садівництва Черкащини абрикос, на думку завідувача кафедри плодівництва та виноградарства, залишається ризикованою культурою.

– На присадибній ділянці посадити одне‐два дерева цього виду можна. Але закладати великий промисловий сад — це вже значний ризик, адже через погодні умови можна втратити майже весь урожай, — зазначає науковець.

Молода слива у саду подружжя

Натомість для Черкащини, за словами фахівця, більш стабільними культурами є яблуня, груша, слива, вишня та черешня. Також хороші перспективи мають ягідні культури — суниця, малина та лохина.

Маракуя, хурма, пепіно: чи є майбутнє в екзотичних культур?

Останні кілька років головним захопленням Миколи Ноги стала хурма. У колекції господарства її вже понад 50 сортів. Особливо садівника цікавить східна хурма, адже він хоче пристосувати її до наших країв.

Пан Микола пояснює, що хурма має одну важливу перевагу, що робить її перспективною для вирощування в Україні, зокрема й на Черкащині.

– Вона починає розвиватися вже після того, як минають весняні приморозки. Тому вважаю її дуже перспективною культурою для наших країв, — зазначає садівник.

Плоди хурми пана Миколи та пані Ольги

Популярності набирає й лохина.

Навесні посадили лохину. Уже скуштували перші ягоди — дуже смачні, — розповідає пані Ольга.

Екзотичними культурами родина ділиться й з іншими

У господарстві також вирощують саджанці, які продають охочим. Якщо раніше основними місцями збуту були ринки, то сьогодні на поміч приходить інтернет.

Хурма у теплиці подружжя

– Дуже допомагає. Уже не потрібно так часто вставати вдосвіта та їхати на базар. Але все одно буваємо на ринках у Вільшані та Корсуні, особливо в розпал сезону, коли люди активно купують саджанці, — говорить Микола Нога.

У господарстві можна придбати не лише традиційні фруктові дерева. Родина вирощує саджанці інжиру, винограду, хурми, а також азиміни — екзотичної культури, яка останніми роками стає дедалі популярнішою серед українських садівників.

Інжир. Фото з архіву подружжя

– Плоди азиміни трохи схожі на невеликі банани, але ростуть вони не на кущах, а на дереві. Поки що маємо небагато саджанців, зате вже є сіянці, які можна висаджувати. Вони теж плодоносять, — розповідає садівник.

Частину врожаю родина переробляє для власних потреб.

– Із винограду робимо домашнє вино. Запасаємося ним на зиму — і для себе, і щоб було чим пригостити гостей. Раніше дружина готувала різні смаколики зі слив, а абрикоси найбільше любимо сушити. Виходить дуже смачна курага, — каже Микола Нога.

Окрім цього, подружжя вирощує маракую, пепіно та багато декоративних рослин. На думку садівників, зі зміною клімату перелік культур, які можна успішно вирощувати на Черкащині, лише розширюватиметься. Однією з найважливіших умов вони називають готовність експериментувати та постійно шукати нові культури, які зможуть адаптуватися до місцевого клімату.

Від занедбаного джерела до вегетарію з копанкою

Окрім саду, Микола Нога власноруч облаштував на своїй ділянці незвичайний вегетарій із копанкою. Колись на цьому місці були природні джерела, однак із роками територія заросла.

– Я 20 років тому попросив оформити невелику ділянку, щоб навести там лад. Кілька разів наймав трактор, чистив, заглиблював, а потім вирішив зробити вегетарій — теплицю з копанкою всередині, — пригадує садівник.

Копанка подружжя

Ідеї з вегетарієм з’явилися лише п’ять років тому, однак тепер тут успішно ростуть сотні паростків, у самій копанці живе мальок і навіть черепаха, яка «переїхала» сюди з місцевого ставка.

– Усю копанку обгородив частоколом, щоб берег не обсипався у воду. Потім ще дошками обшив — тепер усе тримається добре. Потім запустили двох карасів, і вже за роки встигли розплодитися — вони найживучіші риби. Можуть зимувати навіть у мулі, якщо є трохи вологи, — каже Микола Нога.

Копанка всередині

За словами чоловіка, близьке залягання ґрунтових вод допомагає створити для рослин особливий мікроклімат.

– Рослини ростуть набагато краще. Вода поруч, тепло, а взимку дерева не промерзають. Копанка і теплиця — це два в одному: вода потрібна для поливу, а сама водойма допомагає зберігати тепло, — пояснює Микола Нога.

Сад Миколи та Ольги

У теплиці вирощують хурму, інжир, гранати, маракую та виноград. Цього року вже вдалося зібрати перші плоди.

Родинну справу продовжують сини

Любов до рослин у родині передалася й наступному поколінню. 15 років до початку повномасштабного вторгнення сини Ольги та Миколи займалися і плодовими саджанцями, і трояндами. Після 2022 року вирішили зосередитися саме на квітах.

Троянди

Сьогодні у старшого сина Сергія та його дружини Наталії вже понад 500 сортів троянд. Колекція щороку поповнюється новими сортами завдяки щепленню. Не відстає й молодший син Анатолій із дружиною Аліною, які також займаються трояндами.

Невістка Аліна

– Приємно, що діти не залишили роботу з рослинами, — підсумовує Микола Нога.

18000

Читайте також: Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію

Читайте нас також в Telegram!