Відомий співак з Лисянщини здобув популярність зайнявшись перепілками

Шанувальники пісні Лисянщини вже добре знають і люблять молодого співака Миколу Дяченка. Його високий ліричний чистий, дзвінкий та щирий тенор приємно полонить молодь і людей літніх.

Микола вперше спробував співати ще у шкільні роки в рідній Звенигородці – вчителька музики виділила його голос з-поміж інших, з повним переконанням, що хлопця в майбутньому чекає блискуча кар’єра співака.

–На велику сцену я не потрапив, хоча й намагався, беручи участь в престижних пісенних конкурсах, навіть «Україна має талант», але відомим став, – розповів  він. – У 16 років я почав свій перший бізнес – почав співати в ресторанах, що було неабиякою вокальною і життєвою школою. І не лише в Україні – в Абхазії, де довелося жити і працювати шість років, Популярні хіти у виконанні єдиного в цій  кавказькій республіці співака-«хохла», як мене називали, однаково добре сприймали і місцева еліта, і кримінальні авторитети, яких там, хоч греблю гати, і президент Абхазії.

Миколу Дяченка вважається у Лисянці й Звенигородці престижним запросити на весілля, день народження, він постійно виступає з благодійними концертами на підтримку ЗСУ, активно волонтерить. Торік здобув перемогу в обласному молодіжному фестивалі-конкурсі патріотичної пісні. Він є незмінним ведучим на багатьох заходах, які проводять у Лисянській громаді. І веселих, і сумних, таких як скорботні проводи в останній путь загиблих воїнів ЗСУ.

Але мало хто знає, що попри зайнятість творчістю і громадськими справами, у Миколи є захоплення, яке займає все більше часу і зусиль – вирощування перепелів. Слід зауважити, що вирощування перепілок на м’ясо чи яйце не надто поширене в нашій місцевості, та й в Україні в цілому. Як наслідок – невисокий попит їх серед населення. Переважно, попри всю  корисність, ці продукти частіше є делікатесом на нашому столі. Однак, Микола Дяченко вирішив довести протилежне – розвівши перепелів, він всього за рік створив стійку альтернативу курячому м`ясу та яйцю. Запаморочливий запах запеченого на дровах вільхи перепелиного м`яса з самого ранку базарного дня суботи приваблює до місця, де торгують Микола та Альона Дяченки десятки покупців. Їх продукція, виготовлена із смаком і відносно дешева, набирає все більше популярності в магазинах Лисянки і Звенигородки. Перепелині яйця, особливо корисні для шлунка, приїжджають забирати всі бажаючі прямо з домашньої ферми, ще теплими.

Та перш ніж завести цих мініатюрних пташок, і отримати перший прибуток, Миколі та його великій родині довелося пройти нелегкий шлях спроб і помилок, розчарувань і маленьких перемог.

«Перепелиним бізнесом займалася сестра дружини, яка живе на Київщині. Коли там стало нестерпно від щоденних обстрілів, вона перевезла пташок до Лисянки. Ось це й стало початком нашої сімейної ферми. Приміщення шукати чи будувати не довелося – у нашому будинку досить просторий підвал, де сьогодні розміщується 1200 голів птиці. Інша справа – додалося клопотів. Я вже о шостій ранку на ногах. Потрібно нагодувати своїх підопічних, при потребі почистити клітки, бо чистота тут дуже важлива, прослідкувати за температурою повітря, вентиляцією. Але скажу, що у вирощуванні перепелів є величезний плюс. Щоб з курчати отримати курку, його потрібно вирощувати від 5 до 8 місяців, а перепілка починає нестися вже на 40–45 день життя. І може знести, за хороших умов утримання, на день до 48 яєць вагою 10-12 грамів, що відповідає восьми курячим яйцям.

Тримання перепілок зазвичай пов’язано з меншими ризиками та витратами порівняно з великими сільськогосподарськими тваринами, такими як корови або свині. Ви можете почати з невеликого стада перепілок та поступово розширювати свій бізнес за мірою необхідності. Ціна помилки тут є значно нижчою, а виправити її можна за короткий час. Кажу це вже як зоотехнікт а  ветеринар, яким довелося стати волею обставин», – розповідає Микола Дяченко.

 А ще його часто запрошують на різноманітні сільськогосподарські виставки, де він демонструє перепілок різних порід, до яких, зізнається, має відчуття як до маленьких дітей. Тому жодного разу не брав участі у їх забої.

 І все це, каже, не заради бізнесу. Перш за все має бути мотивація й задоволення від того, що ти робиш. Це справа, що об’єднує родину Дяченків своєю працею довкола  домашньої ферми.

Іван СМОЛІЙ

Читайте також: Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію

Читайте нас також в Telegram!