У Боярській громаді на Лисянщині найбільше довіряють сімейному лікарю

«Наш лікар», «людина щедрої душі», «такого фахівця у нас давно не було» – говорять про свого сімейного лікаря, до речі, одного з наймолодших на Лисянщині, Марину Кравченко її вдячні пацієнти. Боярська амбулаторія загальної практики медицини стала першим місцем роботи  лікаря після закінчення Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

-Я народилася в сусідній Побережці Київської області, – розповідає вона про себе. – Але вже майже десять років моїм домом є Боярка. Вийшла заміж за місцевого хлопця, народилося двоє дітей. Тут надала і свою першу медичну допомогу. Людей в амбулаторії завжди вистачає, і кожному треба приділити час, увагу, призначити лікування. Коли складна ситуація з пацієнтом, а рідні не можуть привезти, сама їду до нього, добре, що маємо службовий автомобіль. Ним же дістаюсь до Лисянської територіальної лікарні, де теж, тричі на тиждень, приймаю хворих. Ось такий мій робочий графік, у якому немає місця спокою. Та інакше й бути не може, коли обираєш медицину своєю професією. А надто, коли працюєш в сільській місцевості.

У селі, зізнається Марина Анатолівна, сімейний лікар має знати все, і бути готовим до будь-яких викликів. Пацієнти нерідко звертаються за допомогою в позаробочий час. І навіть коли приходиш додому, це не означає, що робочий день закінчився – телефон не вмовкає. Часто це відбувається вночі. І мусиш їхати, бо як можна людині відмовити? Викликів надходить багато. Травми, високий тиск, серцево-судинні хвороби, цукровий діабет… Трапляється, лікар ще й виконує обов’язки медсестри – робить ін’єкції необхідних препаратів, може й пологи прийняти. Щоправда, з сумом констатує, народжуваність у селі, зокрема, у Боярській громаді впала до нуля. Зате, смертність зросла майже вчетверо. Нічого в цьому екстраординарного немає – у селі нині проживає 80 відсотків людей пенсійного віку, у більшості з яких цілий «букет» хвороб. Дається взнаки і віддаленість від територіальної лікарні, що призводить до того, що не всі пацієнти виконують рекомендації сімейного лікаря – пройти, приміром, ультразвукову діагностику чи рентген. І – відсутність аптеки, коли за необхідними ліками доводиться їхати як не в Лисянку, то в найближчу аптеку сусідньої Київської області. Що прикро – в селі є приміщення під аптеку, і підготовлений фахівець, а зрушити це, вкрай важливе для громади питання, ніяк не вдається.

«У сімейній медицині повинна бути довіра пацієнта до лікаря та взаєморозуміння. Я стараюсь зрозуміти людей і хочу, щоб вони розуміли мене. За 7 років я вже добре вивчила своїх пацієнтів – вони приходять на прийом, і я відразу пригадую їхній діагноз. Зараз ми більше працюємо над профілактикою захворювань та впровадженням здорового способу життя, щоб менше людей зверталось до медзакладів. Це – індикатор якості роботи сімейного лікаря», – говорить Марина Кравченко.

Іван СМОЛІЙ

Читайте також: Десять років, які звучать: «Новий Дзвін» – історія довіри, боротьби і великої родини

Читайте нас також в Telegram!