У Лисянці знову хочуть вулицю «червоного генерала»
Жителі вулиці академіка Івана Слещинського, уродженця Лисянки, звернулися з проханням до селищної ради повернути вулиці попередню назву – Ватутіна, яку перейменували в період декомунізації після революції Гідності. Одні з них пояснюють, що звикли до старої назви, іншим важко вимовляти прізвище всесвітньовідомого вченого. Та чи варто знову увіковічнювати ім’я людини, винного у смерті сотень українців.
У червоного генерала, більшовика Миколи Ватутіна достатньо серйозних гріхів, щоб наше ставлення до нього не обмежувалося лише подякою за те, що він командував фронтом радянських військ, які виганяли гітлерівців з України, а й розумінням того, як він воював. Про один такий гріх вже давно говорять українські патріоти: масове винищення призваних до армії українців зі звільненого від німців Лівобережжя, котрих свідомо, без належної підготовки та озброєння кидали на форсування Дніпра: все це відбувалося на фронті, яким командував Ватутін.
Про інший його гріх, не менш серйозний, широка публіка майже не знає. А йдеться про те, що Ватутін перед війною очолював оперативне управління Генштабу Червоної армії, тобто безпосередньо розробляв план вторгнення радянських військ у Європу (це уже доведений історичний факт), яке не сталося тільки через напад Гітлера. Іншими словами, роль Миколи Ватутіна у розв’язанні Другої світової вельми неприваблива. Він у вересні 1939 року очолював штаб Київського округу і мав прямий стосунок до агресії проти Польщі, та винен у жахливих людських втратах 1941-го року, до яких призвело і його недолуге командування.
Жителям вулиці, звісно, самим вирішувати, по якій вулиці ходитимуть вони і їхні діти, але варто пам’ятати одну істину: яких ми героїв собі обираємо, таке матимемо і майбутнє.
Редакція газети обов’язково відслідковуватиме подій надалі.
Олександр СТОЯН