Колишній співак Львівської філармонії будує дерев'яні церкви

Майстрів, які займалися зведенням дерев’яних будівель, віддавна називали теслярами, а в нашій місцевості закріпилася інша назва – «плотніки». Теслярів нерідко вважали людьми з надприродними здібностями. В Україні вірили, що незадоволені частуванням або оплатою «плотніки» можуть накликати на хату справжню бурю. Так це, чи ні, вже нікого й спитати – більшість старих плотніків відійшли в інші світи, так і не передавши секрети свого ремесла молодим. Та навіщо воно їм – дерев’яні хати в нас давно не будують, а церкви й поготів – тут потрібно мати й справді особливі здібності. Та недарма кажуть, що святе місце пустим не буває. На Лисянщині знову з’явилися справжні теслі, яким до снаги звести з бруса будинок за сучасними технологіями чи унікальний храм без жодного цвяха.

Андрій Проців (на знімку) вважає Божим провидінням те, що майже 20 років тому він у справах (за фахом агроном, займався тоді насінням і добривами) приїхав у Лисянку, та так і залишився тут: містечко сподобалось рельєфом місцевості, який нагадував рідні Карпати, а серце і душу зачарувала врода місцевої дівчини Альони…

– Чого я тільки в житті до цього не перепробував, – розповідає Андрій Васильович. – Працював різноробом, торгував, співав у Львівській філармонії. Але в Лисянці, мабуть, нагадали про себе гени дідуся, який весь вік теслярував і мав славу хорошого майстра. Так сталося, що всі справи, якими займався, якось відійшли на другий план, і всього мене поглинуло нове захоплення, яке виявилося справою всього життя. Вона забирає багато часу, інколи будить ночами, але я щасливий, що зроблене моїми руками подобається людям і служитиме їм довгий час.

В покинутому напіврозваленому приміщенні колишнього свинокомплексу, який Андрій Проців з однодумцями ціною неймовірних зусиль перетворили на сучасний деревообробний цех, сьогодні кипить робота. Замовлень на дерев’яні вироби, які сьогодні досить популярні, хоч відбавляй. Дитячі будиночки, альтанки, садові бесідки, столики, лавки, оригінальні собачі вольєри… Вироби будь-якої складності і на будь-який смак. Стружка теж іде в діло – її охоче беруть як підстилочний матеріал на конезаводи. Приватне підприємство «СП «Добра оселя», створене майстром, розвивається, дає роботу жителям селища з досить пристойною зарплатою, і працює на свій власний імідж. Про Андрія Проціва та його учнів Олександра Дубового, Романа Виродова, Володимира Турчинюка та Володю Посланіченка знають у всій окрузі. На їхньому рахунку вже не одна гідна захоплення дерев’яна споруда. Серед них особливе місце займають храми, збудовані без єдиного цвяха, унікальні за архітектурою. Постали вони у всій неповторній красі в Чигиринському, Тальнівському, Звенигородському районах, є творіння їх рук і в Київській області. Особливо пам’ятне для Андрія будівництво церкви в Лоташевому Тальнівського району. Каже, хвилювався як ніколи, не спав кілька ночей, переживав чи не помилився де в розрахунках. А коли потужний кран підняв кількатонну конструкцію купола, не витримав – заліз на нього зверху і регулював на висоті аж поки та не стала на місце. Зізнається, страху тоді не відчував, значно гірше було б якби знеславив себе, прізвище свого діда й батька і втратив довіру людей. Адже на все життя запам’ятав слова батька, коли той приїздив на гостини в Лисянку: «Тепер, сину, я можу спокійно помирати. Бачу, ти знайшов себе, і залишиш слід на землі.»

Працює майстер в основному з сосною, яка росте лише в нашій місцевості. Привезена деревина з інших регіонів – недовговічна і швидко руйнується.

– Сосна – це один з найбільш екологічно чистих матеріалів, – пояснює він – Він не тільки позбавлений будь-яких шкідливих речовин, а й здатен позитивно впливати на здоров`я людини. Це єдиний матеріал, який володіє здатністю «дихати»: дерево забезпечує постійну циркуляцію повітря, а рівень теплоізоляції стіни у 5 разів вищий, ніж у бетонної чи цегляної.

Будівництво такої екологічної хати для своєї родини, Андрій поки що виношує в мріях. Але що вона буде, не сумнівається ні на мить. Як і те, що попереду – нові храми, в тому числі і на Лисянщині. Бо коли Бог дав людині талант, важливо не зарити його в землю, не розмінювати на дрібниці, а використати для свого блага та слави Творця.

Олександр ЩЕРБАТЮК

02.11.2019 11:58
Переглядів: 539
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.