Вісті Черкащини Після довгих місяців очікування: Тальнівська громада провела в останню путь Героя
Сьогодні чорне крило війни знову торкнулося Тальнівської громади, принісши невимовний біль і гірку втрату. Громада провела в останню путь мужнього Захисника України — Олександра Сергійовича Безрукавого.
Олександр Безрукавий народився 24 листопада 1986 року у місті Черкаси. Навчався у Дахнівській школі №29, де минули його дитячі та юнацькі роки. Ще змалку він був щирим, добрим і товариським хлопцем, завжди готовим прийти на допомогу. Любив життя, умів підтримати, розрадити, подарувати людям усмішку. У дитинстві мріяв стати музикантом, любив співати та мав світлу і добру душу.
Усі шкільні канікули Олександр проводив у своїх дідуся та бабусі в селі Здобуток. Саме там він навчився любити працю, поважати людей та цінувати найважливіше — родину, дім і рідну землю. Там формувався його характер — щирий, працьовитий та людяний.
Життя рано привчило Олександра до праці. Уже з 16 років він працював різноробочим на пилорамі. Ніколи не боявся важкої роботи й не цурався жодної справи. З 2004 по 2017 рік працював на базі ТЗБ, де завдяки своїй відповідальності та працьовитості пройшов шлях від різноробочого до бригадира. З 2020 року працював експедитором на продовольчій базі.
Усі, хто знав Олександра, пам’ятатимуть його як добродушну, чуйну, веселу та сміливу людину. Він був справжнім майстром на всі руки, завжди знаходив сили допомогти іншим. Люблячий син, брат, батько, вірний друг і надійний товариш — таким він назавжди залишиться у пам’яті рідних, близьких і всіх, хто його знав.
20 травня 2023 року Олександр Сергійович став до лав Збройних Сил України. Служив старшим стрільцем-оператором механізованого батальйону 66-ї окремої механізованої бригади імені Мстислава Хороброго. Вірний військовій присязі та своєму народові, він мужньо боронив Україну на Луганщині, нещадно нищив ворога та до останнього подиху залишався відданим своїй державі.
21 січня 2024 року під час виконання бойового завдання у селі Макіївка Луганської області Олександр Безрукавий зник безвісти. Для рідних розпочалися довгі місяці болісного очікування, молитви та надії. Родина жила вірою у те, що він повернеться додому живим, чекала кожної звістки, кожного дзвінка, не втрачаючи надії на диво.
Та, на жаль, згодом підтвердилася страшна правда — того трагічного дня, 21 січня 2024 року, Олександр Сергійович загинув під час артилерійського обстрілу.
Страшна звістка чорним болем увірвалася у серця рідних, близьких і всієї громади. Війна забрала ще одного мужнього Захисника України, який віддав найдорожче — власне життя — за свободу та майбутнє своєї держави, за мирне небо для своїх дітей та кожного з нас.
У скорботі сьогодні схиляють голови мати Героя — Лариса Іванівна, батько — Сергій Федорович, сестра — Марина Сергіївна, дружина Олена Анатоліївна, Олена Володимирівна, син Євгеній, рідні, друзі, побратими та вся Тальнівська громада.
Неможливо знайти слова, які здатні втамувати біль цієї втрати. Але ми повинні пам’ятати: завдяки таким людям, як Олександр Безрукавий, Україна стоїть, бореться і житиме.
Світла пам’ять про Героя назавжди залишиться у серцях усіх, хто його знав і любив.
Вічна слава і шана Захиснику України!
Герої не вмирають!
Пресслужба Тальнівської МТГ
