Іван Поваженко ”ганьбив” Радянську владу, демонструючи на лекціях тварин-калік

Виповнилося 115 років з дня народження уродженця села Боярка Лисянського району, доктора ветеринарних наук, професора Івана Поваженка . Нещодавно в Національному університеті біоресурсів і природокористування відбулася Міжнародна науково-практична конференція, присвячена вченому, який першим в Україні одержав почесне звання “Заслужений діяч науки УРСР”.

Життя Івана Поваженка мало обірватися в розпал репресій 1938 року. Його, тоді викладача Київського ветеринарного інституту, за доносом одного зі студентів звинуватили в тому, що він “ганьбив Радянську владу, демонструючи на лекціях тварин-калік і ніколи не показував хорошого коня колгоспу чи радгоспу…”

Даремно “ворог народу” доводив студентам, що він викладає хірургічну патологію тварин. За десять хвилин після арешту до нього підійшов слідчий у дорогому габардиновому костюмі і замість пояснення плюнув у обличчя.

“Звідси повернення вже не буде” – подумки вирішив Іван Омелянович і приготувався до найгіршого…

“Зразу, в день арешту, – згадував він через багато років, – мене поставили на так званий “конвеєр”: потрібно було стояти на віддалі від стіни, не маючи опори руками, плечем – скільки витримає піддослідний. Слідчі, змінюючи один одного, безперервно, крізь потоки брудної лайки, вимагали зізнання. На шостий день мене перевели з камери-одиночки в кімнату, де вже помістили колишнього командира полку з’єднання, яким командував Котовський. Його перевели з Московської тюрми. У чоловіка шаблями були порубані плечі, ребра. Я подумав: і такі люди, які своєю кров’ю відстояли завоювання жовтня, підлягають знищенню?!”

І знову були безкінечні допити, знущання, переведення з камери в камеру. Одного разу слідчий вирішив вибити “зізнання” у вчиненні злочину Поваженком іншим способом. Діставши з кобури наган, вивів незговірливого арештанта в підвал тюрми. Але й там мучитель не почув від нього слів пощади й покаяння. Поваженко твердо стояв на своєму – ні в чому не винен. Розлючений енкавеесівець знову повернув його в камеру. Після цього його вже не викликали на допити, а методично били до непритомності в окремій кімнаті.

У такому стані Іван Поваженко пролежав на бетонній підлозі дев’ять діб.

На десяту – його віднесли до лікарні. Та він оголосив голодування, і вирішив або домогтися відкритого суду, або померти. Але натомість отримав волю, звідки й не чекав.

Його колеги – професори ветеринарного інституту Туркевич і Касьяненко, незважаючи на погрози енкавеесівців, відмовилися підтвердити причетність Поваженка до “ворогів народу”. Після того він прожив ще 53 роки.

Пройшов війну від Києва до Берліна. Закінчив її підполковником ветеринарної служби, членом ради при начальнику ветеринарної служби Радянської Армії. У 1943 році йому першому з українських науковців було присвоєне почесне звання “Заслужений діяч науки УРСР”. Ним заснована Київська школа ветеринарних хірургів, написано десятки книг і монографій, підготовлено фахівців світового рівня. Загинув трагічно у 1991 році.

Далекі родичі Поваженка ще живуть у Боярці, а місцеву школу названо ім’ям вченого.

Олександр ЩЕРБАТЮК

31.10.2016 11:08
Переглядів: 1360
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.