Кримський знав понад 60 мов

У січні виповнюється 146 років від Дня народження та 75 років від Дня смерті академіка Агатангела Кримського (15. 01.1871 – 25. 01.1942)

Кримський татарин за походженням, що прославився як український історик, письменник, перекладач. Народився у Володимир-Волинському, дитинство провів у Звенигородці, закінчив київську Колегію Павла Галагана, Лазаревський інститут східних мов у Москві, історико-філологічний факультет Московського університету, а також склав іспити із арабістики у Петербурзькому університеті. 1918 року став секретарем Української академії наук, заснованої гетьманом Павлом Скоропадським. Із 1929 року потрапив під переслідування як “буржуазний націоналіст” (“ідеолог українських націоналістів, який протягом цілого року очолював націоналістичне підпілля”), в 1941 заарештований, а в 1942 році помер (за іншими даними – закатований) у лазареті Кустанайської тюрми (Казахстан). Реабілітований 1957 року. На честь ученого названо Інститут сходознавства НАН України.

Цікаві факти з біографії

• Вважають, що Кримський був одним із найвизначніших сходознавців у світовій філології. XVI сесією Генеральної асамблеї ЮНЕСКО 1970 року його ім’я занесене в перелік найвидатніших діячів світу. Він став ученим-орієнталістом світового рівня, спеціалістом з арабістики, тюркології та іраністики і залишив після себе понад тисячу наукових праць. Першим доніс до українського читача, перекладену з оригіналів східну поезію, упорядкував її антологію ІХ-ХУ століть, додавши вступні наукові довідки. “Жоден із нових істориків Османської імперії не мав такої ерудиції, як Агатангел Кримський”, ─ зазначає американський професор Омелян Пріцак.

• Перебуваючи на посаді секретаря, фактично керував Українською академією наук, оскільки перший президент Академії Володимир Вернадський на початку 1920 року виїхав до Петрограда й очолив Радіоінститут, а обраний на його місце ботанік Володимир Липський не мав необхідного адміністраторського хисту.

• Був близьким другом та соратником нашого земляка академіка Сергія Єфремова, що родом із Пальчика, та незмінним опонентом Михайла Грушевського. Учений вважав, що роботи Грушевського є тенденційними, а вихідні дані часом взяті з недостовірних джерел.

• За однією із версій (яку, до речі, підтримував сам Агатангел Юхимович) його рід походив із Бахчисараю й перебував у родинному зв’язку з кримським ханом. У 1696 році після конфлікту з ханом прадід Кримського вимушений був втекти з Бахчисараю й поселитись на території сучасної Білорусі. Там прийняв православ’я і його “охрестили” Кримським.

• У 1905 році вчений здійснив видання перекладу Корану російською мовою й опублікував його з численними науковими коментарями. Поміж тогочасною інтелігенцією було престижно вивчати Коран по Кримському.

• Мав феноменальну пам’ять, часто скаржився знайомим, що взагалі нічого не може забути, навіть, коли хоче, тримаючи в голові зайві та непотрібні відомості. Працював по 18 годин на добу.

• Тривають суперечки, скількома мовами володів Кримський. За різними даними він знав від 60 до 100 мов. Сам казав, що легше назвати мови, яких він не знає, ніж ті, що знає. У дитячі роки він досконало вивчив німецьку, французьку та англійську. В юнацькі оволодів турецькою, грецькою, італійською, арабською, санскритом, давньоєврейською. Мови він учив до кінця життя. У 70-річному віці Кримський вивчав вавілонську і абиссинску. ” Слов’янські − знаю добре всі, разом з літературними наріччями, ─ писав учений в листі до Бориса Грінченка.─ Само собою розуміється, що добре знаю й мертву стару церковнослов’янську. Із класичних мертвих дуже добре знаю грецьку і латинську, а філологічно − санскрит… Романські − зовсім добре, французьку і італійську, зле − іспанську…Германські − зовсім добре німецьку і англійську, гірше − голландську і датську…Із іранських мов добре знаю тільки перську (почасти − з її наріччями)…Із семітських мов зовсім добре знаю староарабську і новоарабську (сирійське наріччя знаю так, що говорю ним, а другі новоарабські наріччя знаю теоретично). Філологічно знаю мову жидівську і арамейську… Грузинську вчив, але багацько з неї забув…З урало-алтайських мов знаю турецько-татарську. Найкраще, розуміється, знаю наріччя османське, бо доводиться завжди мати практику…. Міг би додати, що єсть іще й такі мови, які я розумію більше-менше, хоч і не вчив їх (напр., португальську)… “

• Вважав, що українська мова сформувалася не в ХIV столітті, як пропагувала радянська наука, а ще в ХІ, із спільнослов’янської, заявивши про себе вже тоді “як цілком рельєфна, цілком означена, яскраво-індивідуальна одиниця”.

• Єдиним, так і нереалізованим коханням Кримського, за здогадками дослідників, була Леся Українка, про що свідчить їх тепле, дружнє листування та натяки Павла Тичини в поезії, написаній до 60-ліття Агатангела Юхимовича, у якій йшлося про “вічно мрійливу Лесю Українку”. До речі, Леся Українка присвятила свою драму “В катакомбах” “шановному побратимові А. Кримському”. Однак життя своє Агатангел Юхимович поєднав із іншою жінкою ─ вагітною дружиною свого заарештованого помічника і названого сина Миколи Левченка, щоб дати прізвище дитині. За однією з версій, Левченко своїм засланням, а потім смертю врятував Кримського від більш раннього арешту, а за іншою – повернувся в 1934 році з таборів психічно хворим, жив разом з дружиною та Агатангелом Юхимовичем, але, не витримавши шантажу чекістів, покінчив життя самогубством.

• Академік вів досить скромне, аскетичне життя. У 30-х роках фактично бідував. Усе зароблене відправляв родині в Звенигородку, а сам обмежувався однією стравою в академічній їдальні. Хліб забирав додому. За спогадами Наталії Полонської-Василенко, його старе вбрання звертало на себе увагу навіть у Києві, де більша частина інтелігенції ходила в злиденному одязі.

Тетяна ІВАШКЕВИЧ