Вербовець – село закоханих, поетів, патріотів, героїв та боксерів

Село Вербовець Катеринопільського району, як і більшість українських сіл, розміщене на берегах річки й літом утопає в зелені. Його назва говорить сама за себе. По обидва боки річки Вербівки, що бере початок з урочища Вербівського, росте верболіз, який полюбляє вологі ґрунти. Центр села розташований у низині, де цивілізація (школа, магазини) − поруч із духмяними луками.

За однією із версій першими поселенцями тут були закохана пара з Волині (Василь і Марія), що втекли сюди з кріпацької неволі від залицянь пана, який переслідував красуню-дівчину. За іншою – назва села йде від імені отамана гайдамаків. (За матеріалами «Історичної довідки», підготовленої за участі доцента Уманського педуніверситету Степана Тупчієнка).

Вербовець межує з райцентром (Катеринополем) та ще з кількома селами – Кайтанівкою, Бродецьким, Гончарихою. Близькість до райцентру (всього 9 км) має свої переваги. Звідси досить зручно добиратись до установ, базару, лікарні, автостанції. Дорога до Вербовця пару років тому була досить прийнятною, однак зараз бажалося б кращої.

У селі працює чотири магазини, поштове відділення, ФАП, 9-річна школа. Тут зареєстровано 507 осіб. Переважно середнього та похилого віку. У 2018 році Вербовець поповнився 5-ма малюками, а в 2019 – одним. Бюджет села – 950 тисяч.

«Порівняно з іншими селами у нас невеликий бюджет. Було б більше коштів: ремонтувалися б дороги, доробляли б освітлення. Воно є по селу, але потребує осучаснення. Часто допомагають підприємці − Олександр та Сергій Сиваченки, Володимир Андрущенко, Євгеній Грендиш. Євгеній допоміг нам облаштувати паркову зону, що біля Пагорба загиблим. Тепер там електронний годинник, ліхтарі, лавочки, годівнички для птахів. Була навіть гойдалка, але, дякуючи «хазяйновитим» громадянам у 2018 році на початку травня зникла», − розповіли у сільраді.

Центр Вербовця справді вражає. На пагорбі велетенськими синіми літерами з жовтим наповненням викладено: «Ми любимо Україну». Не кожне містечко може похвалитися такою парковою зоною. Поруч церква «Життя у Христі», євангельського спрямування, пам’ятник Голодомору, школа. Проводить служіння у селі також священик ПЦУ отець Димитрій з Мокрої Калигірки.

«Наше село дуже гарне. Чудове місцезнаходження. Шкода, що молодь виїжджає. Основна проблема – знайти роботу. А так до всіх районних структур від нас добратися можна швидше, ніж, скажімо, з якоїсь околиці Катеринополя», − каже Тетяна Гонтаренко.

Усім атовцям з Вербовця (й окремим із Єрок) дали земельні наділи. Загалом землю тут отримали 17 воїнів, колишні колгоспники та багато представників соціальної сфери.

На жаль, війна, що триває на Сході України, у 2019 році забрала життя двох уродженців Вербовця. 28-річний Сергій Данілейченко загинув на Луганщині, а 23-річний Дмитро Старіков помер після тяжких поранень та контузій уже після завершення контракту на мирній території.

У Вербовецькому НВК тепло й затишно. На фасаді висить меморіальна табличка, яка нагадує, що в селі народився відомий український поет Микола Гірник (1923-1981). У школі й садочку газове опалення. Директор Оксана Туркот розповідає: «У 2019 році ми відзначали 90-річчя школи. Отримали чудові подарунки: пральну машину, м’ячі, ігри, книги. На честь свята висадили сад − понад 90 дерев (фруктові й горіхи)».

У школі навчається 38 дітей і 14 вихованців у садочку. Вчителів восьмеро. Але лише вчителька англійської мови місцева. Директор з Радчихи, фізрук з Гончарихи, математик з Бродецького, соціальний педагог із Єрок, вчителі початкових класів з Катеринополя. На роботу добираються попутками, автобусами, скутерами, велосипедами. Педколектив дбає не лише про навчання дітей, а й про їхній розвиток, дозвілля, тому часто возить школярів на екскурсії − в Умань (Софіївку), Жашків, Черкаси (зоопарк).

«З ремонтами нам допомагає Володимир Андрущенко, − каже директор. − Дає кошти й на внутрішні й на зовнішні. Євгеній Грендиш придбав для школи 7 ноутбуків, періодично дарує необхідний спортінвентар. Олександр Сиваченко минулого року, як були морози під 25, за 2 години поміняв нам у котельні насос, що згорів, придбавши новий».

У Вербовецького НВК гарні відносини із сільрадою, керівництвом опорної школи. Ця філія досить непогано оснащена, має їдальню й туалет у приміщенні, 8 ноутбуків, три комп’ютери. Наступного року в 1-й клас готують 6 діток. Тож є надія, що заклад збережеться.

Голова сільради Валентина Кравцова розповідає, що бюджет села розподіляють на утримання сільради, проведення благоустрою, здійснення оплати за пільгове перевезення, харчування та підвіз учнів, енергоносії, придбання медикаментів, соцзахист тощо. «Звісно, хотілось би більшого бюджету. Аби, скажімо, прибутковий податок ішов на місця. Тоді б мали ширші горизонти», − каже посадовиця. Кравцова скаржиться, що не вистачає коштів на ремонт доріг (у 2018 робили ямковий ремонт, а 2019 не робили зовсім). Голова планує, що в цьому році ремонт таки буде.

Болюча проблема Вербовця – холодний ФАП. «Маємо непоганий відремонтований ФАП, але там ціла біда з опаленням. Поки він був на балансі сільради, опалювався природним газом. (Підключено в цьому закладі й природний газ, і твердопаливний котел). А коли передали на баланс райлікарні, обігрів здійснюють через електроопалення. Цього замало. Взимку там холодно», − розповідають місцеві. В Катеринопільській лікарні втішають, що можливо 2020 року цю проблему вдасться вирішити.

Сучасний Вербовець пишається поетом, лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка (2009) Павлом Гірником, професором Києво-Могилянської академії (філософом, психологом) Андрієм Гірником (сини Миколи Гірника), а також з інтересом та гордістю спостерігає за долею двох братів-боксерів, уродженців села, Станіслава та Ростислава Архипенків. Люди мріють, аби їхні земляки стали не менш відомими, ніж брати Клички. Раніше ми писали про цих спортсменів у публікації «Ростислав Архипенко побив кубинського приборкувача» (2016).

Тетяна ІВАШКЕВИЧ

11.02.2020 13:50
Переглядів: 4212
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.