Під час ”золотої лихоманки” Йоган Зутер утратив трьох синів

У другій половині 19 сторіччя минула знаменита «золота лихоманка» в американській Каліфорнії. За цей час було добуто 4 тисячі тон золота на загальну суму понад 50 мільярдів доларів. Тут було знайдено найбільший самородок. Він заважив трохи більше 88 кілограмів чистого золота. Невеличке селище Сан-Франциско перетворилося у величезне місто. Загалом до Каліфорнії прибуло понад 300 тисяч старателів.

А почалося все з того, що швейцарський пройдисвіт 31-річний Йоган Зутер у 1834 році благополучно відплив із французького міста Гавр до американського Нью-Йорка. Він мріяв якнайшвидше залишити старий світ, де за ним по черзі ганялися кредитори, поліція та жінка з трьома дітьми. 7 липня судно пришвартувалося в порту Нью-Йорка. А вже за три роки Йоган заживає слави хазяйновитого фермера. Він має землю, табуни коней, отари овець, череди корів в американському штаті Міссурі. Однак легковажно залишає все це, ледь почувши про знамениту Каліфорнію – «землю, яка тече молоком і медом».

Зутер в’ючить підводу і їде знаменитою «каліфорнійською стежкою» на Захід. Минає штати Міссурі, Канзас, Небраску, Вайомінг, Айдахо, Юту й Неваду. Разом із ним – два офіцери, п’ятеро місіонерів і три жінки. Невдовзі офіцери залишаються в одному із гарнізонів, у місіонерів зникає твердість нести слово Христове аж так далеко, а жінки банально помирають, не витримавши важкого шляху. Йоган досягає Ванкувера самотужки, але не зупиняється ні на хвилину. За деякий час він висаджується на берег Каліфорнії, де бачить неймовірну безгосподарність іспанців. Законів ніхто не дотримується, селяни бунтують проти влади, губернатор Альвераді байдужий до цієї землі.

Зутер отримує дозвіл губернатора на заснування колонії «Нова Гельвеція». У сеньйора Альвераді було лише одне питання до колоніста.

– А чому саме «Нова Гельвеція»?

– Бо я із Швейцарії, мій пане.

Вже в 1839 році Йоган демонструє, на що здатний геній однієї підприємливої людини. Він іде караваном у новопридбану землю. Вогонь повідомляє про прибуття колоністів: вони випалюють вікові ліси й тут же засівають багату землю долини Сакраменто. Разом із Зутером сюди прибуло 150 робітників-полінезійців. Вони гонять 50 корів та півсотні коней.

Успіх перевершив усі сподівання. Земля виявилася аж надто щедрою. Швейцарський авантюрист збирає небачений урожай. Засіки ломилися від засипаного зерна. Повсюди росли ферми, зводилися склади, копалися криниці, будувалися млини. На землях «Нової Гельвеції» випасалися незчисленні стада корів. Зутер годує зі своїх ферм Сан-Франциско й Ванкувер. Виписує із Франції найкращі сорти винограду. Відкриває рахунки в банках Англії і Франції. В 1848 році згадує про родину й пише розпачливі листи в Швейцарію. Каже, що ще трохи і він стане найбагатшою людиною на землі.

І цього разу 45-річний Йоган не бреше. Він перебуває на вершині своєї слави, з якої невдовзі гучно покотиться донизу.

Одного злощасного дня до нього приходить тесля Джеймс Маршал. Власник «Нової Гельвеції» дивується: ще вчора він послав Джеймса звести хлів на фермі Колома, а сьогодні він уже тут. Тремтячим голосом тесля повідомляє новину.

– Містер Саттер, мені здається, що я знайшов золото. Хлопці засміяли мене, але я вирішив показати його вам.

Зутер дивиться на пригоршню жовтого блискучого піску. Всякі сумніви відпадають. Так, це золото. Джеймс обіцяє йому нікому не говорити про знахідку. Однак до ранку чекати не хоче. Повертається вночі під проливним дощем. Йоган перебуває в глибокій задумі. Ще ніколи золото не лежало так близько до поверхні землі. А це його земля!

Однак невдовзі вся околиця знає, що люди з тартаку Зутера знайшли золото. Одні кажуть, що проговорилася якась жінка, інші стверджують, що робітники почали розраховуватися золотим піском в магазинах. З горем ще можна було якось боротися, якби не журналіст із Сан-Франциско на ймення Семюел Бреннан. Пересвідчившись, що в «Новій Гельвеції» справді знайшли золото, він повертається до міста. Завбачливо скуповує всі лопати. На ранок ходить вулицями й демонструє ошелешеним містянам золотий самородок.

Робітники Зутера кидають свою роботу. Ковалі втікають зі своїх кузень, пастухи забувають про стада, хлібороби закидають плуги, теслі – свої інструменти. Орди золотошукачів ріжуть корів, ламають засіки, трощать машини й витоптують поля «Нової Гельвеції». Зутер хапається за голову. Беззаконна орда не визнає ніякого права окрім права сильного й іншої влади окрім влади револьвера. Його землі дерибанять і нікому нема діла до законного власника. Золото миють відкритим методом. А газети й далі роблять свою чорну справу. «Нью-Йорк Геральд» пише про золоту лихоманку в Каліфорнії. Лише в 1849 році до Сан-Франциско прибуває 90 тисяч золотошукачів.

Однак у 1850 році з’являється промінчик надії. Сполучені Штати виграють війну в Мексики й Каліфорнія стає ще одним штатом США, де демонструють повагу до законів. Зутер подає позов до суду. Звинувачує в самозахопленні землі майже 18 тисяч фермерів і золотошукачів. Вимагає відсудити з них страшну на той час суму – 25 мільйонів доларів. Мужній суддя Томпсон ухвалює рішення на користь законного власника. Розлючений натовп трощить і палить будівлю суду, а самого суддю ледь не судить судом Лінча.

Зутеру нічого не допомагає. Його старший син вчиться у Вашингтоні на юриста, аби відстояти законні права родини. Однак натовп золотошукачів оточує його. Хлопець застрелився. Середнього сина було по-звірячому вбито, а молодший утопився, рятуючись від погоні. Жінка помирає. Зутер ледь не божеволіє. Його рятує надія. Двадцять довгих років з 1860 по 1880-ті він проводить у столиці США. Адвокати-пройдисвіти виманюють у старого останні гроші. Все марно. Серцевий напад завершує життя Йогана Зутера. Хтось нагорі вирішує припинити страждання божевільного старого й робить воістину добру справу.

Збагатитися вдалося далеко не всім золотошукачам. Найшустріші заробляли в перші дні вп’ятнадцятеро більше ніж кваліфіковані робітники на Східному узбережжі США. Найбільше нажилися торговці: одяг для золотошукачів, інструменти, спиртні напої й борделі приносили просто космічні прибутки. Сан-Франциско став другим за величиною містом Сполучених Штатів. Галантерейник Леві Страус продав усі свої товари окрім парусини. Потім здогадався шити із неї штани. Джинси стали знаменитими завдяки своїй міцності й затребуваності в шукачів золота.

Не пощастило лише першовідкривачу – теслі Джеймсу Маршалу. Він як був злиднем, так злиднем і залишився. Натомість газетяр Семюел Бреннан збагачується на торгівлі для старателів. Згодом стає першим мільйонером, великим землевласником та сенатором штату Каліфорнія.

Юрій СТРИГУН

10.08.2016 09:00
Переглядів: 607
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.