Знайшлися в Шевченковому краї люди, які взялися за відродження козацької спадщини

Повернення Никодима Смоктія

«У свідомості сучасників існує думка про козаччину як про давно минулу сторінку української історії. Вона стала напівзабутим, напівстертим спогадом-примарою, який уже не збуджує українську кров, не кличе до боротьби за утвердження нашої нації. Для більшості, по суті, стала антикваріатом, який ми – свідомі своєї причетності до часів, коли наша козацька нація випромінювала потужну енергетику, – цінуємо, але лише як коштовний музейний експонат, що придатний для зберігання в архіві пам’яті», – йдеться у книзі відомого українського історика й письменника Романа Коваля «Коли кулі співали». Це своєрідний заспів до подальшої оповіді про Вільне козацтво, яке зародилося 1917 року в селі Гусаковому – колишньому хуторі кошового запорожця Івана Гусака. Ініціатором його створення став тамтешній селянин Никодим Смоктій. На сходці, що відбулася 23 квітня 1917 року, він запропонував організувати таке формування для самооборони і охорони порядку. Його підтримали односельці та жителі сусідніх сіл, оскільки Гусакове було волосним центром.

Поваливши погруддя Миколи II перед волосною управою, козаки, озброївшись, хто чим зміг , під орудою тільки-но вибраного курінного отамана Никодима Смоктія, роззброїли у Звенигородці поліцію і встановили там українську владу. Потому вирушили рейдом селами Звенигородського повіту, влаштовуючи там мітинги та записуючи в козаки.

Характерно, що Звенигородщина живе не лише спогадами. Знайшлися в Шевченковому краї люди, які взялися за відродження козацької спадщини. Це, передусім, житель села Козацького Олег Голуб, який став організатором і натхненником діяльності громадської організації «Козачанський курінь Вільного козацтва». На рахунку Олега Петровича чимало добрих справ. Саме він був й одним з ініціаторів вшанування Никодима Смоктія та встановлення меморіальної стели засновникові Вільного козацтва у Звенигородці. Й ідею було втілено в життя. Тож напередодні Дня українського козацтва та Дня захисника України на освячення встановленої вже стели біля в’їзду до Звенигородки з боку Лисянки зібралися як представники громадської організації «Козачанський курінь Вільного козацтва», так і ветерани-атовці, волонтери, керівники міської ради, громадськість.

Ритуал освячення меморіальної стели провів о. Віктор Піхур. Про роль Вільного козацтва в історії визвольних змагань як в Україні, так і на теренах Шевченкового краю, повідав присутнім відомий краєзнавець, доктор філософії в галузі культурології Вадим Мицик. Про велич козацького духу й естафету поколінь говорили заступник голови міської ради Сергій Щербина, отаман сьогоднішнього козацтва Шевченкового краю Олег Голуб та інші. Лунала журлива козацька пісня, виконана аматорами сцени Звенигородського районного будинку культури, урочисто звучали слова Гімну: «Ще не вмерли України і слава і воля»…

І з висоти сьогодення все зримішими ставали перед присутніми образи патріотів-вільнокозаків і їхнього ватага Никодима Смоктія, який залишався борцем за волю та незалежність рідного краю до останнього свого подиху: його, який зумів врятуватися від кулі чекістів у двадцятих роках, розстріляли в Армавірі, що на Кубані, гестапівці. Та цього не знали навіть його земляки у Гусаковому. І лише тепер, коли розвіялася та облуда, що її десятиліттями розсівали компартійні ідеологи на пару з кадебістськими провокаторами, він повернувся на Звенигородщину.

Михайло НЕЧАЙ