За вирішення екологічних проблем беруться… безхатьки?

Встановлення в дворах п’ятиповерхівок новеньких «євроконтейнерів» для пластикового та скляного посуду й пляшок особливих емоцій у жителів Звенигородки не викликало. Частина жителів, котра встигла вже побувати «за бугром» чи у великих містах, вже бачила, як сортується там сміття, інші просто не звернули на це уваги. І лише ті, хто більшою чи меншою мірою переймаються життям громади, можуть дати свою оцінку нововведенню.

– Рухаємося до Європи, – почули ми в одному з дворів на проспекті Тараса Шевченка. – Кажуть, що це один з проектів, розроблених міською радою.

І справді, на офіційному сайті Звенигородської міської ради серед півдесятка різного роду проектів, частина з яких вже по декілька років перебуває в «розробці», знаходимо й такий. Зветься він «Екологічна стратегія розвитку. Ліквідація». Вже в преамбулі його значиться, що стихійні смітники є однією з найболючіших проблем у Звенигородці.

«На майже 18-тисячне місто за мінімальними підрахунками припадає чотири тисячі тонн сміття щороку, – повідомляється в проекті. – В місті діє лише одне офіційне сміттєзвалище. Всі інші – стихійні, викидати туди сміття заборонено законом. Отже ті, хто не вивозить сміття на офіційне сміттєзвалище або не користується звенигородською службою вивозу сміття, порушують закон. Окрім того, спалювання листя є забороненим в багатьох країнах Європи, в тому числі й Україні».

Дещо сумбурно, але вірно.

Що ж протиставить міська рада разом з розробниками проекту порушникам закону? Читаємо далі: «Одним з завдань міської ради є виховання свідомих громадян, які піклуються про екологію рідного краю та усвідомлюють всю відповідальність в його збереженні; популяризація сортування сміття; збереження природних надбань регіону».

Не густо. Тим більше, що невідомо, яким чином виховуватиме міськрада свідомих громадян чи як берегтиме природні надбання регіону. Та, здається, розробники й самі тут – ні «бе», ні «ме». Просто ввели в текст кілька загальних фраз для годиться, а читач, мовляв, хай сам ворушить мізками. Залишається, отже, більш зрозумілим одне-єдине завдання органу міського самоврядування: популяризація сортування сміття. Ось тут маємо і деякі роз’яснення.

Наприклад: «Сортування сміття звучить фантастикою, але лише так містяни можуть створити сприятливі умови для інвестування в таку сферу на Черкащині. В той час, коли європейські країни заробляють на смітті й займаються турботою про навколишнє середовище, в Україні сміття просто спалюють і утилізують під шаром ґрунту».

І далі: «Завважимо, що в сміттєвому бакові 25 відсотків займають харчові відходи, 5-10 відсотків – макулатура, 40 відсотків – полімери. Щороку звенигородці забезпечують сміттєзвалища 1,5 тисячею тонн полімерів і 400 тонн макулатури. А це вторинна сировина, яка могла б використовуватися більш раціонально».

Таким чином жителям міста популяризували необхідність сортування сміття, що й ставилося у завданні. Наступний же крок, як ви, шановний читачу, уже здогадалися, практичний – встановлення «євроконтейнерів». Поки що – для пластикових та скляних пляшок. Далі ж, «в ході виховання свідомих громадян», можливо, й на контейнери для макулатури міська рада розстарається?

Хоча стривайте. Давайте, відірвемося на якийсь час від проекту екологічної стратегії розвитку Звенигородки і пройдемося її ранковими вулицями. Бажано вранці, аби побачити, як працюють біля сміттєвих контейнерів безхатьки. Перебравши сміття, відсортувавши картон і папір, пластикові і скляні пляшки, та відповідно завантажившись, вони прямують до відповідних приймальних пунктів. Вони, виходить, вже давно в Європі, оскільки заробляють на смітті.

І нехай заробляють, думаю, що ніхто у Звенигородці не заздрить тим заробіткам. Думаю про інше: може, взагалі хоча б якоюсь мірою вирішення екологічних проблем на тих безхатьків перекласти? Тим більше, що на сортуванні сміття розробники програми різко зупинилися. І подальші плани міської ради таки справді «звучать фантастикою». Якщо не гірше, оскільки «міська рада поставила перед собою завдання по впровадженню відкритої системи контролю викидів сміття громадянами». І ось що передбачає дана система: «Основна ідея полягає в фіксації за громадянами сміття на сміттєзвалищі. …При вивезенні сміття на сміттєзвалище його маса зважується та заноситься в базу і закріплюється за певним жителем/жителями будинку. Це дозволить здійснювати контроль за вивезенням сміття і мати повний список осіб/будинків, що цим знехтували і направили сміття на стихійні звалища чи спалили».

В даній ситуації так чи інакше пригадуються слова класика: це було б смішно, аби не було так сумно. Тим більше, що кількість стихійних сміттєзвалищ не зменшується, хоч початок впровадження проекту – червень 2016 року.

Сергій САМБОРСЬКИЙ