Яку оцінку незабаром виставить осінь Звенигородському відділу освіти?
Хоч літня спека триває, до вересня залишаються лічені тижні. Тож у більшості шкіл Звенигородщини вже проведено відповідні ремонтні роботи і класи чекають учнів. Та не скрізь. В цьому мали змогу пересвідчитися і члени комісії з інвентаризації нерухомого майна, котра проходила на об’єктах районної комунальної власності. Оцінку підготовки шкіл до нового навчального року дав голова районної ради Володимир Кучер, який особисто вивчав ситуацію та ефективність витрачання фінансового ресурсу районного бюджету на майнових комплексах спільної власності територіальних громад, зокрема, школах.
«Серед закладів освіти, – розповідає він на офіційному веб–сайті Звенигородської районної ради, – варто відмітити проведений ремонт спортивної зали довкілля Шевченківського НВК, оперативно спрацювали у Звенигородській школі–інтернаті. Поміж позитивних моментів, є, як кажуть, і не дуже добрі. Так, ще у 2016 році на ремонт приміщення та даху Звенигородської школи №2 сесія райради виділила кошти. Минуло понад сім місяців, а на даху і кіт не валявся. Стеля в класах другого поверху тече, і на що перетворяться знову підготовлені ошатні класні кімнати? Чи й в черговий раз прийдуть відповідальні особи від освіти просити грошей? Але на цей раз й для ремонту кабінетів і стелі».
Не все гаразд з ремонтами і в Звенигородській школі імені Тараса Шевченка. Так у спортивній залі школи на місці підлоги утворилася яма, потягнувши за собою стіни. А на території міської школи №3, яка нагадує хроніку бойових дій, взагалі непочатий край роботи. Досить глянути на стару й покинуту вбиральню, перетворену жителями довколишніх будинків на колективну клоаку.
Чимало треба зробити до початку нового навчального року і в сільських навчальних закладах. У Козачанській школі намітилася досить гостра проблема з водопостачанням. Для того, аби забезпечити тамтешню їдальню водою, потрібно давно вже викопати криницю. Та за цю роботу так ніхто й не брався.
Особливе занепокоєння викликає Рижанівський навчально–виховний комплекс. В ньому, разом з дошкільнятами, нараховується майже двісті діток. Оскільки цей навчальний заклад визначений одним з трьох опорних в районі, то й увага до нього з боку відділу освіти, здавалось би, має бути постійною. Та після перебування тут, складається враження, що про НВК взагалі забули. І то давно. В цьому неважко переконатися, побувавши в приміщенні шкільної їдальні, якому вже більше ста років. Хтозна, коли воно останній раз ремонтувалося. Світла в їдальні немає, підлога прогнила і провалилася, стіни в дірках. Обладнання взагалі допотопне. Що вже говорити про обіди для дітей, коли в їдальню навіть заходити страшно!
« На останній сесії районної ради депутатському загалу були представлені ці больові точки, разом з візуальним супроводом фотографій таких об’єктів, – резюмує Володимир Кучер. – На кожній сесії районної ради депутати голосують за виділення чималих сум на відновлення об’єктів комунальної власності, які цього найбільше потребують. Є чітка впевненість, що не будуть обійдені увагою і згадані об’єкти. Особисто в мене немає жодних зауважень до керівників та працівників шкіл. Люди стараються зробити навчальні заклади комфортними затишними. Але є багато гострих запитань до відділу освіти. Хочу щиро сподіватися, що до початку нового навчального року на більшість з них будуть дані відповіді».
Почекаємо?
Феофан БІЛЕЦЬКИЙ