«Якщо попадеться якийсь неадекват, то може й вдарити»

Четвертий рік 25-річна ватутінка Олена заробляє в російському Санкт-Петербурзі повією. Минулого тижня приїхала додому. Щомісяця отримує по 30-35 тисяч рублів. В гривнях це 12-14 тисяч. Каже, що свідомо обрала цей вид заробітку.

– У 2012 поїхала у Пітер на заробітки. Поїхала влаштовуватись продавцем, – розповідає дівчина. Виглядає молодше свого віку. На обличчі мінімум косметики. Часто курить. – Там жила і зараз живе моя подруга. Працювала разом з нею в одному магазині. Власником там азербайджанець. Погана людина. Хоча зарплату справно платив але ставився, як до скотини. Хотя діватися не було куди. Додому треба було слати гроші і самій якось жити.

У Ватутіному дівчина має чотирьох братів. Троє ще школярі. Старший працює. Живуть з 51-річною матір’ю.

– Помагаю мамі з братами. Мама – безробітна, – веде далі Олена. – Десь через пів-року роботи познайомилася з однією дівчиною. Теж українкою. Вона повія. Гарно вдягнена. На своїй машині. Предложила теж зайнятися. Каже: «Ти красива, з красивими формами. Таких цінять». Пообіцяла, що зароблятиму багато. Я довго й не думала. Яка різниця? Шо в магазині, як до раба ставляться, шо так уніжатись. Думаю, привикну. Тим більше зароблятиму гарно.

Олену звели із керівником «бізнесу». Та погодилась її взяти і відвезла у трикімнатну квартиру недалеко від центру міста. Окрім неї там було ще троє дівчат.

– У перший же день було два клієнти, – зізнається. – Було гидко. Перше врем’я плакала втіхаря. Зараз вже привикла. Щомісяця заробляю на наші до чотирнадцяти тисяч. Буває, якщо попадеться який неадекват, то може й вдарити. І йому за це ніхто нічого не скаже. Мене тоже били. Мєсні мєнти не трогають, бо бізнес кришує якийсь депутат. Чула, що дуже впливовий тіп.

Додому приїжджає раз на три-чотири місяці. У Ватутіному на неї чекає хлопець.

– Тільки двоє знають, чим я заробляю. Це моя подруга з Пітера і ще одна подруга звідси. Обоє спочатку дуже засуджували. Зараз ми про це теми не піднімаємо. Хлопець не підозрює ні про що. Майже кожного дня «скайпом» общаємось. Зустрічаємося уже рік. Не соромно перед ним, бо сама не ставлюсь до цього як до чогось встидного. Якби він харашо заробляв і міг мене і мою сім’ю забезпечити, то може й кинула б це.

Вищої освіти дівчина не має. Навчалась у місцевому професійному ліцеї на бармена. Запевняє, що планує невдовзі покинути «професію».

– Хочу дозбирати грошей і вернутися,– переконує ватутінка. – Вдома займусь бізнесом. Відкрию магазин косметики.

Сергій РАДЧЕНКО