У Звенигородському музеї оселився Кострубонько

Від місцевого мешканця, поціновувача народних звичаїв Сергія Куцана Звенигородський краєзнавчий музей отримав у дар експонат декоративно-прикладного мистецтва «Кострубонько» авторства майстрині соломоплетіння Тетяни Жук.

Коструб – бог весни та рослинності у слов’янській міфології. Його прославляли у веснянках, у тому числі й на Звенигородщині.

«У книзі Агатангела Кримського «Звенигородщина Шевченкова Батьківщина з погляду етнографічного та діялектологічного» описано обряд веснянок і зазначено, що саме з пісні про «Кострубонька» починали весняні народні забавляння», – нагадують звенигородські музейники й зазначають, що

засновниця їхнього музею Софія Терещенко збирала звістки про Кострубонька, записувала пісні та обряди, а ще робила замальовки, пов’язані з ним.

У Вікіпедії є згадка про похорон Коструба:

«Цей звичай, як правило, не мав чіткої дати, а здійснювався у період після Трійці й до Петрового дня. У давнину обряд мав аграрний зміст: «похорон», тобто прощання з весною та наступне її воскресіння, що символізувало майбутній врожай. Вважають, що слово «коструб» означає «нечепура», «неохайний».

Обряд здійснювався таким чином: зроблене з соломи або із смітної трави опудало вкладали у ночви і розігрували обрядову сцену похоронів, яка, як правило, закінчувалася веселощами та жартами. В основі обряду – уявлення про померлого, а потім воскреслого бога рослинності – втілення весни та плодючості. Пізніше аграрний зміст обряду забувся, перетворившись на забаву. Коструб став сприйматися як образ померлої, але колись веселої людини».

Як би там не було, такий симпатичний, веселий персонаж органічно прижився поміж експонатів Звенигородського музею.

Марина КАМІНСЬКА

Читайте також: Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію

Читайте нас також в Telegram!