''Ластів’я'' розправляє крила, або Як у Рижанівці взялися за облаштування села

А все починалося з «Ластів’яти» – так у далекому вже 1989 році з легкої руки нинішнього заступника директора Рижанівського НВК з виховної роботи Лариси Сайчук назвали цей дитячий фольклорно-обрядовий гурт. Вона ж й очолила його і ось уже майже тридцять років поспіль впевнено прямує разом з «Ластів’ям» до його подальшого вдосконалення його майстерності і творчості.

– За ці роки не одне покоління жителів Рижанівки виросло у творчій атмосфері «Ластів’яти», – з гордістю розповідає Лариса Володимирівна. – Нинішні гуртківці – це діти тих, з кого починався творчий злет колективу. Наш фольклорно-обрядовий гурт знають і на Черкащині, і за її межами. Він – переможець обласного конкурсу народної творчості «З глибин народних, обласних фестивалів дитячої творчості «Мистецький дивокрай Черкащини», «Грайлива веселка». А після обласного відбіркового туру отримали запрошення на Всеукраїнський фестиваль сучасної пісні «Червона рута»…

До цих досягнень колектив прийшов, збираючи, записуючи та вивчаючи народні пісні, обряди, традиції звичаї, перетворюючи їх у справжні театралізовані дійства. Що стоїть за цими словами, можна уявити, слухаючи керівника «Ластів’яти»:

– Влітку, як правило, збираємося в сільському будинку культури – там і сцена, і апаратура, і костюми. Складніше взимку. Оскільки будинок культури не опалюється, перебираємося в школу. А там – проблема за проблемою. Актового залу, як такого немає і репетиції, як правило часто проводимо у вільному від уроків географічному кабінеті, тягаючи там тяжкі парти, щоб звільнити місце. А якщо не виходить там, використовуємо спортивний зал, або й коридор. Приносимо зі своїх домівок ноутбук, фотоапарат чи відеокамеру, штативи, в будинку культури позичаємо підсилювальну сценічну апаратуру, мікрофони, відео проектор, на перервах бігаємо додому, аби роздрукувати тексти пісень, сценарії…

До речі, «Ластів’я» не єдиний творчий колектив у школі. Крім нього, тут налічується ще десять гуртків краєзнавчого, патріотичного, декоративно ужиткового, природничого, філологічного спрямувань. Виходячи з цього, у НВК все частіше стали говорити про створення їм належних умов для занять. Але як це зробити?

Вихід був лише один: використавши інтерактивні технології та обладнання, облаштувати клас-трансформер. Ця ідея викликала неабияку зацікавленість не лише в школі, але й в жителів села, які не байдужі до запитів молодшого покоління і виявили бажання допомогти в…реалізації проекту.

Звідки, запитаєте, взявся проект? Все було просто. Благодійний фонд «Урожай-громаді», за підтримки ТОВ НВФ «Урожай», яке орендує землі у низці сіл Звенигородщини, оголосив конкурс ініціатив з метою розвитку сільських територій через партнерство місцевої в лади, громади та бізнесових структур. За цей конкурс і вхопилася Лариса Володимирівна, розробивши проект «Інтерактивна фольк-студія». Йшлося про уже згаданий клас-трансформер: на час уроків – навчальний кабінет, а в позаурочний час – сучасний центр розвитку. Оснащений багатофункціональним аудіо-відео-фототехнічним обладнанням, такий клас легко перетворюється у студію для групової та індивідуальної роботи з обдарованими дітьми.

«Це допоможе дітям та молоді створювати креативне навчально-розвиваюче середовище, пізнавати та експериментувати, поєднувати творчість і дозвілля», – так подала вона основну спрямованість проекту.

При цьому врахувала все, починаючи зі збору коштів. І все ж далеко не всі вірили, що проект буде схвалено благодійним фондом: там, мовляв, мікро-гранти виділяються на серйозні справи, а тут про інтереси школяриків йдеться.

Вона могла б доводити отим скептикам, що йдеться не тільки про школу, а про село в цілому, проте вважала, що своє слово вже сказала, розробивши й подавши проект на розгляд конкурсної комісії. І його схвалили! А всього, до речі, було подано сорок проектів.

Зрозуміло, грошей з виграного гранту, а це 50 тисяч гривень, було замало для реалізації всього задуманого. Та початок було зроблено. Й треба було йти далі. Зізвали батьківські збори, на яких узагальнили план подальших дій. Уклали відповідну угоду на співпрацю з громадами як Рижанівки, так і сусідніх Кобиляків, діти яких навчаються в Рижанівському НВК, і розпочали збирати кошти. Характерно, що й тут приклад показали діти, провівши благодійну ярмарку і зібравши майже сім тисяч гривень. А потім взялися за організацію благодійних концертів.

До фінансової допомоги для реалізації проекту долучився місцевий фермер, депутат районної ради Юрій Фільченков, окремі жителі, батьківська громада рижанівських школярів. Загальна сума зібраних коштів зросла майже до 31 тисячі гривень. А відповідна робота між тим продовжувалася.

І все було б добре, аби в кінцевому результаті не виникла проблема з будівельними матеріалами для ремонту підлоги в класі-трансформері. А до початку занять менше місяця залишилося. Що робити?

Виручив благодійний фонд «Сприяння батьківщині Тараса Шевченка», своєчасно надавши необхідну допомогу. При цьому директор фонду Євгеній Петров особисто побував у школі, зустрівшись з її керівництвом та поцікавившись ходом реалізації проекту.

Тепер вже чітко вималювався задум Лариси Сайчук. Її проект має не тільки створити необхідні умови для забезпечення змістовного навчально-виховного процесу та дозвілля рижанівської дітвори, а й поліпшити рівень культури, освіти учнів та молоді, а в кінцевому результаті – всіх жителів села. А ще в ході реалізації проекту люди переконалися, що спільними зусиллями, маючи спільну зацікавленість, можна багато чого зробити для громади. Значить, попереду нові добрі справи…

Михайло НЕЧАЙ