Горів військовий музей у Шампані

18 березня о 5-ій ранку виникли пожежа у військовому музеї “Шампань”, що на Звенигородщині. Спершу спалахнула котельня, згодом вогонь перекинувся на сам музей. Найбільше постраждала 3-тя зала − зала української героїки, у якій були експонати від трипілля до сучасності: зброя, військова амуніція, колекція військового одягу тощо. Вогонь знищив експозицію “Шевченко на засланні”, і щонайгірше – силіконову фігуру поета, аналогів якої у світі не було. “Прикра новина: найкращої імітації фігури Тараса Шевченка, яку я будь-коли бачив (музей мадам Тюссо у Лондоні − “відпочиває”!), уже не існує − сьогодні вранці ця фігура Кобзаря згоріла дотла”, − повідомив у “Фейсбук” Андрій Кравець.

Телефонуємо до Олега Бойка – директора музею. Під вечір Олег почувається стомленим, але голос, як завжди, бадьорий. Підозрює, що до підпалу може бути причетним його брат Руслан, з яким у нього затяжний конфлікт, а також окремі представники поліції та прокуратури, які, за словами волонтера, кілька днів поспіль “через бандюків” йому погрожували. 14 березня він повідомляв на своїй сторінці у “Фейсбук”, що “триває рейдерський наїзд на музей “перевертнів” у погонах”, а також про те, що планується “підстава”. Олег передбачав, що йому можуть влаштувати ДТП, з метою закинути до буцегарні. Не відкидав також інші варіанти. Головна ціль зловмисників писав він: “розчистити вільний вхід до музейних цінностей”.

Тижнем раніше з новою силою спалахнув скандал між Олегом Бойком та його братом Русланом, який звинувачував Олега, написавши заяву у поліцію, буцімто той має фальшиве посвідчення учасника бойових дій в Афганістані, за гроші отримав посвідчення про інвалідність, і, відповідно, незаконно користується пенсією та пільгами. Поки поліція вирішувала, відкривати чи ні кримінальне провадження про шахрайство, журналіст Сергій Радченко провів власне розслідування. Дружина покійного генерала Ігоря Момота Надія, яка у 1986 році була медсестрою в прикордонному госпіталі в Душанбе, підтвердила, що Олег таки був у Афганістані й отримав там важке поранення в голову. Його оперували тоді 10 годин. Конфлікт між братами страшенно обурив інтернет-спільноту. Люди закликали їх помиритися й закопати сокиру війни. Однак особливого результату це не дало.

Після пережитого Олег Бойко не здається. Вірить у краще й дякує всім, хто допоміг йому вистояти та врятувати безцінні експонати.

− На жаль, вогонь знищив багато музейних цінностей. Дуже багато. Згоріла картина “Козак” 1726 року (автор невідомий), яку я недавно привіз. І ще багато чого. Але наслідки могли бути куди страшнішими. Добре, що спрацювала протипожежна сигналізація, сторожі були на місці, вогнегасники. Еменесники, хоч і добирались аж зі Звенигородки, теж спрацювали оперативно. Було дві машини. Дуже-дуже вдячний хлопцям. А ще вражений: зателефонував знайомому у Козацьке, де я Військово-національний парк будую, так невдовзі звідти аж два буси людей приїхали, щоб допомогти гасити пожежу.

Я тепер відчуваю себе трохи мешканцем Козацького. Вразили до глибини душі ці люди.

А ще родичі, друзі, афганці, побратими, з якими я буцімто “не воював”, як дехто каже. Пів-України з’їхалося. Речі з вогню вихвачували. Та я й сам постійно кидався у вогонь, пожежники мене зупиняли. Цілий день ми тут розгрібали завали. Тепер я знаю, для кого я все роблю. Є українці! Але музей закриваю, досить, будемо очікувати кращих часів, коли у країні наступить верховенство закону. Експонати пакую й роздаю друзям. Навіть дружина не знає, що кому даю. Усе консервуємо й вивозимо.

Руслан Бойко у мережі “Фейсбук” свою причетність до підпалу заперечує, списує все на недбальство сторожів, які буцімто сушили дрова на піролізному котлі й зберігали в кочегарці каністри з бензином для бензопилки. Олег цю інформацію спростовує: “Хто це буде в кочегарці тримати бензин? Ми що самовбивці ?!До того ж приміщення 2 на 2, там ніде розвернутися, не те що каністри тримати й дрова сушити”.

Руслан скаржиться, що сам ледь не постраждав, оскільки його будинок поруч: “Самий жах був у тому, що сіно моє зложено в метрі від кочегарки… Щоб полихнуло, згорів би я повністю… ” Пише, що разом з друзями ще “до приїзду пожежників лопатами із снігом майже повністю збили вогонь із фронтону музею!”, і нарікає на брата.

Олег повідомив, що за попередніми висновками експертів музей постраждав від підпалу. Руслан виправдовується, що будівля з усіх сторін обладнана відеоспостереженням: “Накопичувач записів із камер цілий і невредимий. Камери пишуть даже, коли не стає світла. Де можна в любий час повністю передивитись, як “я його” палив”. Олег зауважує, що в кочегарці камер не було, і брат про це знає.

Зі слів Олега Бойка, заклад не був застрахованим. Сума збитків неоціненна.

Тим часом, інтернет-користувачі вболівають за долю музею. Шкодують, що так сталося і бажають закладу якнайшвидшого відновлення. “Це просто жах. Скільки вже йде мова про цей прекрасний музей… Дуже шкода, сподіваюсь все минеться. Відновиться робота нового музею, і наші нащадки ще зможуть любуватися чудовими експонатами”, − пише Наталія Поліщук. Цю ж думку поділяють інші дописувачі.

Сподіваємось на це і ми.

Тетяна ІВАШКЕВИЧ

21.03.2018 12:40
Переглядів: 1950
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.