Вісті Черкащини «Золотий» хмиз під ногами в лісах Тальнівщини: чому людям зась брати сушняк, який гниє під деревами?
До редакції масово звертаються жителі громади з цілком приземленим і зрозумілим наріканням. Лісові хащі завалені сухими стовбурами й гіллям, які гниють під відкритим небом, тоді як за машину офіційних дров доводиться викладати мало не всю пенсію чи велику частку зарплати. Люди просять висвітлити це болюче питання й запитують: чому їм суворо забороняють самовільно збирати сухостій; чому лісівники не можуть продавати його за зниженою, доступною ціною? Аби з’ясувати, чи дозволяє закон компроміси у цій «дров’яній» дилемі, ми поспілкувалися з лісничим Потаського лісництва Віталієм Чекаленком.
Пане лісничий, місцеві жителі часто помічають у лісі багато сухостою та повалених дерев. Поясніть, будь ласка, з професійної точки зору: чи має цей лісоповал якусь користь для природи, чи його все ж таки планують прибирати?
–Тут дві сторони медалі – екологічна й господарська. З одного боку, мертва деревина потрібна лісу: вона слугує домівкою для комах, птахів і грибів, а згодом перетворюється на гумус і підживлює ґрунт. Без цього екосистема бідніє. З іншого боку, надмірна захаращеність – порохова діжка, що влітку може спалахнути від іскри, а також розплідник для шкідників, які нищать здорові дерева. Тому прибирати ліс планують і роблять це під час санітарно-оздоровчих заходів. Проте ми не можемо вийти з пилкою, коли заманеться. Лісгосп працює за планом: спочатку ділянку обстежують спеціалісти, потім затверджуються обсяги заготівлі й виписується лісорубний квиток. Це тривалий процес, тому дерева лежать довше, ніж хотілося б людям.
Люди щиро не розуміють, чому не можна взяти те, що вже впало і гниє. Які правила та закони це забороняють? Чому лісництво змушене контролювати цей процес? Виходить, винести в руках без інструментів і транспорту ще можна, а більше – зась?
– Розумію емоції людей, але закон у нас непохитний, навіть якщо в побуті він видається позбавленим логіки. Згідно з нормами Лісового кодексу, усе, що росте, стоїть чи вже впало в лісі, є державною власністю. Кожна повалена буревієм колода чи висохлий стовбур належать лісогосподарству. Офіційно заготовляти тут деревину дозволено лише на підставі спеціального документа – лісорубного квитка. Якщо людина самовільно прийде до лісу з пилкою чи сокирою й почне різати навіть трухляве дерево, юридично це кваліфікуватиметься як незаконна рубка або порушення правил лісокористування. Штрафи за це такі, що будь-яка економія втрачає сенс.
Щодо вашого зауваження про «винести в руках» ви маєте рацію. Чинне законодавство дозволяє громадянам безкоштовно збирати так звану лісову підстилку: дрібний хмиз, опалу кору, сухі гілочки, що вже лежать на землі. Назбирати оберемок такого сушняку для розпалу печі, без застосування інструментів, автомобіля чи навіть велосипеда цілком законно, за це ніхто не покарає.
Чому ж тоді держава змушена запроваджувати такий суворий контроль і не дозволяє вивозити більші лісові залишки? На це є дві вагомі причини. Перша – безпека. Робота в захаращеному лісовому масиві пов’язана з чималим ризиком. Якщо на когось із місцевих жителів під час збирання впаде сусіднє аварійне дерево, відповідальність нестиме лісництво, яке допустило сторонніх на небезпечну ділянку. Друга причина, на жаль, криється в людському факторі. Якщо офіційно дозволити вільний в’їзд до лісу з технікою під приводом збирання сушняку, виникне серйозна загроза для здорового лісу. Під виглядом гнилих дров звідти почнуть таємно вивозити ділову деревину – свіжі дуби чи сосни. Проконтролювати такий хаотичний процес та вберегти ліс від браконьєрства буде практично неможливо.
Чи є зараз законна можливість для людей офіційно виписати саме такі сухі чи повалені дерева за дешевшою ціною, якщо вони готові забрати їх самотужки?
–Так, така можливість існує і називається «самозаготівлею». Оскільки ви забираєте деревину самотужки, її вартість «на пні» є значно дешевшою, адже лісгосп не витрачає кошти на пилярів, техніку й доставку.
Перший крок – офіційне звернення до лісництва. Людина має прийти до офісу Потаського лісництва (або філії ДП «Ліси України») й написати заяву на самозаготівлю дров для власних потреб. Із собою потрібно мати лише паспорт та ідентифікаційний код. У заяві вказується, що деревина йде на опалення власного дому, а її об’єм зазвичай обмежений до 15 кубометрів на рік.
Проте є нюанс: виписати будь-яке дерево в лісі, яке вам сподобалося, не можна. Лісівники запропонують вам конкретну ділянку, що вже внесена в план для очищення від захаращеності або де пройшла рубка. Після оплати рахунку вам видадуть лісорубний квиток й лише тоді можна законно заїжджати в ліс зі своєю пилкою.
Тож компроміс можливий, хоч і через бюрократичне сито. Залишається сподіватися, що лісівники й громада Тальнівщини почують один одного, і сушняк із лісу таки перекочує до селянських грубок законно й за помірну ціну.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
