«Жива стихія» з гімназії на Тальнівщині підкорила сцену: як колектив «DANCE TIME» запалював на фестивалі «Шлях до мрій»

Коли дитячі мрії переплавляються в ритм, рух і пристрасть, сцена стає справжнім всесвітом. 31 жовтня Центр культурних послуг у Тальному вирував танцем і дитячими талантами: тут проходив II обласний хореографічний фестиваль-конкурс «Шлях до мрій», що об’єднав найкращі колективи Черкащини.

Яскравим акцентом дійства став виступ колективу «DANCE TIME» із Веселокутської гімназії з композицією «Жива стихія». Шість талановитих учасниць – Аніта Порожня, Софія Степанець, Соломія Боровик, Марія Поліщук, Софія Гречана й Аліна Сніцаренко – під керівництвом Ірини Степанець довели: справжнє натхнення не має меж, а сцена належить одержимим танцем. 

Як народжувалася «Жива стихія»

Назва конкурсної композиції одразу налаштовує глядача на потужний і динамічний виступ. В основі постановочного задуму – глибока концепція єднання з природою й вивільнення внутрішнього потенціалу юних артисток, де всі деталі мають своє символічне значення. Щоб передати складний дуалізм бурхливого й гармонійного, колективу знадобилося кілька місяців виснажливої підготовки з особливою увагою до техніки та синхронності. «Кожна дівчинка у цій постановці символізує окрему частинку природного потоку – вітер, вогонь, воду чи землю, які на сцені зливаються в єдине ціле. Назва композиції абсолютно точно передає характер наших вихованок: вони неповторні й водночас дивовижно гармонійні. Поряд з чистою технікою тут важливо було насправді прожити танок від першої до останньої секунди», – ділиться керівниця колективу.

Випробування масштабною сценою

Підготовка до обласного конкурсу вимагала від юних артисток не лише хореографічної виправки, а й серйозної психологічної стійкості. Вихід на велику сцену перед вимогливим журі завжди підвищує градус відповідальності, тож головним завданням для колективу стало подолання внутрішнього хвилювання та досягнення абсолютної згуртованості. «Ми долали це щоденними виснажливими прогонами й постійною взаємопідтримкою. На репетиціях я прагнула створити таку атмосферу довіри, щоби дівчата не думали про страх помилки, а виходили на сцену з відчуттям справжньої насолоди від власного танцю», – зазначає Ірина Степанець.

Секрет згуртованості 

Різні характери й темпераменти шістьох учасниць вимагають особливого підходу, де керівниця виступає не лише хореографом, а й психологом, особливо в нинішній непростий час, коли перед репетиціями часто доводиться знімати сумніви й налаштовувати на працю. До того ж, момент виступу вимагав від наставниці максимального емоційного залучення і хвилювання за кожну вихованку. «Усі вони різні, але секрет нехитрий – дружба і взаємоповага, завдяки яким танцюристки й здружилися. На репетиціях я прагну почути кожну, адже сучасні діти живуть у непростий час, і танок часто стає для них психологічним відновленням. Коли ж вони виходили на сцену, я завмирала від хвилювання й водночас переповнювалася гордістю. У ту хвилину всі індивідуальні відмінності зникають, а залишаються лише єдиний ритм і спільна мета», – зазначає хореографка.

Творчість як світло і зброя

У часи великих випробувань мистецтво виходить за межі звичайного дозвілля, стаючи джерелом незламності й внутрішньої опори. Праця з дітьми вимагає колосальної енергії, але якраз  їхні очі й віра в майбутнє дають керівниці сили долати будь-які труднощі: «Коли я бачу очі, що загоряються під час улюбленого руху;  коли помічаю, як дівчата міцніють, розумію: ми не маємо права зупинятися. Творчість сьогодні – наш спосіб говорити про важливе, триматися разом і зберігати світло всередині. Кожен наступний  виступ доводить: життя триває і перемагає».

Плани й головне побажання колективу

Попри всі виклики сьогодення, хореографічний колектив не збирається зупинятися на досягнутому. Попереду – нові експерименти, цікаві постановки й підкорення наступних  вершин, але найзаповітніша мета у них сьогодні одна на всіх. «Наша мрія, як і у всіх українців, – мир у рідній країні, під повоєнним небом якої ми зможемо спокійно творити. А в планах – готувати нові постановки, експериментувати зі стилями, розширювати географію виступів і здобувати перемоги. Ми тільки на початку нашого великого шляху до мрій!» – підсумовує Ірина Степанець.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Освіта Тальнівщини в умовах війни: реформа, бюджетні обмеження та проблема підвезення школярів

Читайте нас також в Telegram!

​

​

​

​