Вісті Черкащини Жителька Тального розповіла, що в Німеччині українській армії допомагають навіть аптеки та магазини
– Сотні убитих та поранених дітей, скалічені тіла, понівечені долі, страшні руйнування увесь час були перед моїми очами, де б я там не була, – так розповідає про своє вимушене перебування в Німеччині уродженка Тальнівщини, яка понад 20 років мешкала у одному із міст Донецької області (на її прохання імені не називаємо – ред.). Недавно жінка повернулася у Тальне на свою малу Батьківщину. – Я гортала соцмережі, дивилася новини і плакала, коли з-під завалів діставали бездиханне дитяче тільце. Хотілося кричати на увесь світ: «Зупиніть цю війну!». Як і тисячі інших українських мам, я вивезла своїх дітей закордон. Я була вражена тим, як німці та українська діаспора в Німеччині підтримують наших людей, бо й сама пройшла через це, відчула на собі. Ніколи не забуду, як мені допомогли з документами, з житлом та продуктами. У місті, куди я приїхала, було багато біженців з України, серед них – сотні дітей.
Жінка розповіла нам, що у цій країні не просто переймаються тим, що відбувається в нашій державі, а й роблять усе можливе, щоб допомогти нам побороти ворога. І такі приклади, як пояснила наша співрозмовниця, траплялися їй практично на кожному кроці. Наприклад, в аптеках, за її словами, кожен охочий, купуючи ліки, може перерахувати кошти на підтримку української армії. Оголошення про збір коштів для українських військових розміщене не аби де, а на найвиднішому місці, біля каси чи на вітрині. Тобто, прийшовши в аптеку чи магазин, відразу, що найперше впадає в око, це оголошення. На зібрані гроші аптеки закуповують у своїх колег-фармацевтів з того ж Ізраїлю для наших захисників дуже дорогі, зате якісні кровоспинні засоби та інші медикаменти. Один таких тампон коштує більше 1800 гривень, але він того вартий, бо може зупинити масивну кровотечу за 40 секунд.
– Німці, як і українці, які живуть там давно, люди з пострадянського простору гуртуються і допомагають нашим біженцям, – каже жінка. – Вони не відкладають це на потім, а роблять тут і зараз. Бачили б ви, як у школі зустрічали моїх дітей! Їхні діти ділилися з моїми останнім альбомом і олівцем, багато що дарували. Їхні школи – у синьо-жовтих кольорах. ЮНІСЕФ у школах організовує благодійні забіги, де батьки чи спонсори за кожне коло або загалом за забіг призначають певну грошову винагороду, і діти таким чином під час бігу заробляють кошти, які потім витрачають на допомогу українським діткам в Україні та за кордоном.
Не знаючи мови, німці намагалися нас зрозуміти, а зустрічаючи на вулиці, вони реагували на почуту українську, уявляєте? Вони навчилися відрізняти її від російської. Просто посеред міста підходили до нас і запитували, чи можуть чимось нам допомогти. Там бізнес не тільки заради бізнесу: у центрах, які приймають біженців, підприємці залишають свої контакти і з ними можна зв’язатися. Вони справді переймаються всім і всіма: дають житло, роботу і ставляться до українських біженців по-людськи.
Була в лікарні. Так сталося. Там я бачила молодих дівчаток та жінок з Бучі, зі страшними наслідками від рук рашистів – їм зробили аборти, надавали психологічну підтримку, оперували та лікували. Один Бог знає, через що пройшли ці дівчата. Я чула їхні слова вдячності і бачила, як їм співчувають німецькі медики. А ще я переконалася, що з нами увесь світ і ми, дивлячись на підтримку тих же країн Євросоюзу, маємо зробити всередині нашої країни для Перемоги ще більше, ніж громадяни закордоном, більше, ніж коли-небудь могли собі уявляти. Жінка каже, треба гуртуватися і у великих містах, і в таких невеличких, як наше Тальне та в навколишніх селах.
– Влада, бізнес, волонтери, наші люди мають об’єднатися і діяти. Так, я бачу, скільки вже зроблено – придбано машин, закуплена амуніція, скільки закручено банок тушонки, але для нас це не межа, правда ж? Чому не організувати ті ж благодійні забіги, не поставити в аптеках скриньки і допомогти цим нашим захисникам? Давайте будемо активнішими, бо хто тоді, як не ми? – каже тальнівчанка.
Марта ДОВЖУК
Читайте також: На Звенигородщині демонстрували фільм про тральщик «Черкаси»
