«Заява від батьків не звільняє від відповідальності»: що варто знати закладам Тальнівщини про безпеку під час тривог

Вересень покликав дітей до школи, а разом із навчанням повернулися й важкі безпекові випробування. Поки тривають уроки, у батьківських чатах та вчительських кімнатах знову спалахують палкі дискусії. Найбільше крає серце питання: як діяти, коли дитина благає відпустити її додому під час повітряної тривоги, або коли на цьому наполягають самі батьки?

У намаганні призвичаїтися до важких буднів легко піддатися небезпечним ілюзіям. Так з’явилася практика писати «заяви-розписки», у яких тата й мами просять відпускати дітей зі школи під час сирени на власний розсуд. Проте роз’яснення Офісу Омбудсмана та рекомендації Міністерства освіти і науки України невблаганні: жоден папірець не зніме з керівництва школи ні морального тягаря, ні юридичної відповідальності. Це підтверджує і начальниця відділу освіти Лариса Барановська, нагадуючи, що безпекові правила в закладах нашої громади єдині й обов’язкові для всіх, без жодних винятків.

Правова пастка розписок: чому заяви батьків не мають сили

Щойно дитина переступає поріг, уся турбота про її життя і здоров’я лягає  на плечі закладу освіти. Цей обов’язок триває до останньої хвилини уроків, і жодні внутрішні папери чи батьківські прохання не можуть його скасувати. З погляду закону такі розписки не мають сили.   

Правила цивільного захисту невблаганні: коли лунає сирена, усі мають негайно йти до найближчого сховища. Залишатися на вулиці чи в дорозі в цей момент –  смертельний ризик. Страшним нагадуванням про це став учорашній день, коли російський дрон поцілив у будівлю київського університету просто під час занять. Тоді лиха вдалося уникнути лише тому, що сто шістдесят студентів суворо дотрималися правил і перебували в укритті. Якби хтось із них у цей час ішов додому чи деінде ( як це, ніде правди діти, часто можна побачити в нашому містечку під час тривоги),  усе могло б завершитися трагедією. Тому, коли школа відпускає учня під час небезпеки, вона йде на грубе порушення.

Якщо з ним після цього щось станеться, закон не зважатиме на емоції.  Керівнику закладу й учителям загрожує кримінальна відповідальність за неналежну охорону життя дітей. І жоден суд не прийме написану від руки записку як виправдання чи полегшення провини.

Безпека не на папері: як діяти школам

Щоб захистити дітей й уберегти колектив, закладам освіти варто назавжди забути про паперовий «самозахист» і збір записок від батьків. Натомість потрібно згуртуватися навколо правил, які рятують життя.

Насамперед важливо відмовитися від сухих інструктажів про людське око. Читання занудних правил нікого не захистить. З перших днів навчання школі потрібні живі регулярні тренування. Діти на рівні м’язової пам’яті мають знати свій шлях до сховища й спокійно поводитися там. Лише постійна практика дисциплінує учнів, ламає підліткову легковажність і не залишає місця для небезпечних пустощів чи спроб перетворити тривогу на розвагу.  

В екстремальну хвилину кожен у школі повинен чітко знати свій крок. Безпековий протокол розписує ролі без жодних зволікань. Учитель, який веде урок, зупиняє його й спокійно виводить клас до своєї зони в укритті. Чергові педагоги й технічні працівники скеровують рух на сходах, а також обов’язково обходять кабінети, роздягальні та вбиральні, щоб у спорожнілій будівлі ніхто не залишився сам. Уже на місці відповідальний працівник негайно проводить перекличку за списками й звітує директору, чи всі на місці.

Найважче – розмова з батьками, адже суперечки найчастіше спалахують там, де людям вчасно нічого не пояснили. Керівникам шкіл варто твердо й спокійно донести до кожної родини: під час тривоги вчителі не мають ні фізичного, ні юридичного права випускати дітей на вулицю.

Часті запитання: як діяти, коли сирена заскочила зненацька

1. Що робити, якщо повітряна тривога застала дитину дорогою до школи? Якщо учень уже вийшов із дому, але ще не дістався класу, потрібно негайно ховатися в найближче сховище. Це може бути як шкільне укриття, якщо воно ближче, так і будь-яке безпечне місце на шляху. Батькам варто заздалегідь пройти цей маршрут разом з дитиною і прорахувати варіанти. Якщо син чи донька перечікують небезпеку в іншому місці, вони або батьки мають за першої нагоди сповістити класного керівника.

2. Чи розпочинаються уроки, якщо тривогу оголосили до початку занять? Ні, допоки лунає сирена, звичне навчання у будівлі школи не розпочнеться. Якщо учні та вчителі вже встигли прийти, вони негайно переходять до сховища. Якщо діти ще вдома, то залишаються там до відбою. Зазвичай у такі дні школи тимчасово переходять на дистанційну роботу або зміщують графік уроків, про що адміністрація оперативно повідомляє в батьківських чатах.

3. Якщо батьки прийшли до школи під час тривоги, чи можуть вони забрати дитину зі сховища додому? Так, але тільки особисто й безпосередньо із самого укриття. Учитель може передати дитину батькам, якщо вони самі спустилися в сховище. У цю ж секунду вся відповідальність за безпеку сина чи доньки лягає на плечі мами й тата. Проте варто пам’ятати: бігти вулицями міста під час небезпеки – величезний ризик. Рятувальники наполегливо рекомендують батькам не поспішати на відкритий простір, а перечекати загрозу в шкільному сховищі разом із дитиною.

4. Чи може старшокласник піти додому під час тривоги за власним бажанням?

Категорично ні. Навіть якщо йому вже сімнадцять років, до завершення занять і поки триває повітряна загроза, він залишається під наглядом учителів. Заклад освіти не має права випускати старшокласників на вулицю самостійно, які б аргументи про «дозвіл від батьків» вони не наводили.

Спільний фронт заради життя

Безпека під час війни – не те поле, де можна йти на компроміси, експериментувати чи ховатися за паперовою бюрократією. Намагання спростити життя чи піддатися миттєвим емоціям може коштувати занадто дорого. Школа й родини мають бути не двома ворожими таборами, що сперечаються за зачиненими дверима, а надійними партнерами. Тільки усвідомлене й безумовне виконання правил цивільного захисту допоможе виконати найголовніше завдання цього навчального року –  зберегти життя та здоров’я наших дітей.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію

Читайте нас також в Telegram!