З молитви та віри в силу ікони народилося захоплення жінки з села на Тальнівщині

Валентина Довгань з Шаулихи, що на Тальнівщині, має чудове захоплення – вишиває бісером. А привела її до цього заняття ікона.

Був у житті жінки непростий період – син служив в АТО, сама почувалася морально й фізично виснаженою, переслідували всілякі життєві негаразди. Душа шукала захисту й розради. «Моліться до ікони Матері Божої «Семистрільної», – сказала їй тоді віруюча жіночка, з якою ділила кімнату у санаторії Трускавця, – Вона старовинна і дуже помічна». Валентина Анатоліївна відразу пішла до церкви, придбала ікону й почала молитися. А через кілька днів їй приснився сон, що вона вишиває цю ікону. «Семистрільна» або «Пом’якшення злих сердець», як її ще називають, стала першою іконою, яку вишила жінка. «Поки вишивала, щиро молилася і увесь час плакала. Там в кожній бусинці сльозинка, – розповідає жінка. – Вишивати бісером я також навчилася від тієї ж таки сусідки, яка, як мені здавалося, навіть спала з голкою. Я за нею спостерігала і так мені захотілося зробити хоча б стібок. Вона мені запропонувала спробувати. Я пройшла 2 рядочки і зрозуміла – моє».

Відтоді жінка вишила чимало ікон та картин, в основному – пейзажі та квіти. «Осінь», «Берізки», «Осінній міст», «Букет» – прикрашають оселю Довганів. А на почесному місці висять вишиті молитви за сина, за доньку та «Отче наш». Ті рукотворні картини – взірець майстерності, символ любові й ніжності.

Свої роботи пані Валентина любить дарувати – на замовлення не працює. «Приміром, в когось весілля чи дитя народилося, вишиваю молодятам парну ікону, а немовляті – іменну, замовляю рамку і дарую», – ділиться жінка. –Поки працювала (жінка вчителювала у Шаулиській школі, згодом була сільським головою, – авт.), то не було коли вишивати, а відколи вдома (по інвалідності я на групі), з’явилося більше часу на хобі. Працюю, коли є натхнення: можу й цілу ніч вишивати. Більше 30 робіт вишила».

Бісер – захоплення не з дешевих і, як мені здається, непросте, адже потрібно мати велике терпіння, увагу та посидючість, тут не має місця поспіху, аби не помилитися. Проте, якщо це приносить моральне задоволення та насолоду, тоді це робити легко і не шкода грошей. «Я себе балую цим захопленням. Набори для вишивання мені завжди дарують діти та племіннички привозять з Черкас. Ніколи не задумуються, що подарувати. Чоловік мені також багато купує», – розповідає пані Валентина.

Вишивання не єдине захоплення Валентини Анатоліївни. Мабуть, більше за вишивку вона любить писати про людей. Для цього навіть групу у «Фейсбук» створила – «Люди твої, Шаулихо». Писати почала, коли працювала сільським головою, хотілося, щоб про людей більше знали, – зізнається. А шауляни того варті! Це я точно знаю. Дописи пані Валентини можуть стати безцінними, якщо раптом хтось надумає написати книгу про село.

До ікони Пресвятої Богородиці «Семистрільної» Валентина Анатоліївна Довгань звертається і сьогодні: просить, щоб нарешті закінчилася війна та зійшло сонце перемоги над Україною.

Ліна ЯЛОВСЬКА

20.06.2021 11:55
Переглядів: 371
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.