Якщо труби забиті чимось дрібним – пів біди, в іншому випадку – «перехрестися і тікай»

Розмова з керівником Тальнівського КП «Водоканал»

Днями минає пів року, як керівником КП «Водоканал», що у Тальному, став Володимир Гречка. Одразу після призначення він дав інтерв’ю «Новому Дзвону» (ознайомитися з ним можна у номері від 26.09.2019 року №39 (195): «До кінця відчув всю «глибину усіх глибин» на 3 робочий день»). Днями ми вирішили поспілкуватися з Володимиром Васильовичем ще раз та дізнатися, що вдалося зробити за цей час, чи має підприємство позитивну динаміку. Саме таким і було наше найперше запитання. Та, перш ніж перейти до запитань, приємно вразило те, що КП «Водоканал» зустрічає споживачів новенькою табличкою з назвою підприємства, фабричною, а не куценькими листочками у файлі на вхідних дверях, як було це з року в рік. Заходимо до кабінету керівника, вітаємося й беремося до питань інтерв’ю:
– Володимире Васильовичу, що вдалося вам зробити за пів року роботи на цій посаді, чи має підприємство позитивну динаміку?
– Ми не будемо зупинятися на тому, чому так виникло, хто і що до мене робив, не маю звички критикувати попередників. Сказати на 100%, що нам вдалося витягнути підприємство за пів року з кризи і поставити на беззбитковість, не можу, цього не виходить зробити. Якщо ми говоримо про тариф, який мав би бути затверджений ще рік тому, і це треба було зробити і вивести підприємство хоча б на нуль. Часу втрачено багато. І навіть якщо говорити про підняття тарифу зараз, ми зможемо зробити це не раніше, ніж як з 1 травня, треба виконати певні бюрократичні вимоги. Зараз ми цю роботу ведемо, готуємо документи, аналізуємо ситуацію, підготували звіти. Вимушені підвищувати тарифи, бо інакше підприємство просто не виживе. На державну підтримку розраховувати не можемо. Якщо говорити про заходи з енергоефективності, на сьогодні, виходячи з реальних можливостей, те, що можемо робити, ми робимо. Наприклад, елементарна заміна заслінки, яка не проводилася певними роками, яка не тримає і стається аварія. Щоб ліквідувати аварію, необхідно злити воду з усього міста, понести енерговитрати. Зараз ми здійснили заміну 5-6-ти заслінок на проблемних ділянках. Такі заходи, хоч і незначні, та певний ефект мають. Також ми проаналізували всю систему водопостачання, визначили найбільш проблемні ділянки, де першочергово потрібно замінити труби (н-д, вул. Івана Гонти (150 м), вул. Б. Хмельницького (550 м водогону), вул. Праці, вул. Ватутіна. Підняли клопотання перед міською радою – і спасибі, підприємство почули. Щодо обладнання насосної станції. Воду качає одна група насосів, резерву у нас немає. Підняли питання про необхідність заміни, шукаємо кошти. Ціна питання заміни – 400-500 тисяч. Місцевий, обласний, державний бюджети – куди можна було, кругом пішли звернення. В тому числі, і до народних депутатів. На наступній сесії облради за рахунок природоохоронних коштів нам обіцяють 900 тисяч (по крайній мірі, ми вже потрапили до списків, там 3 райони) на розробку проєктно-кошторисної документації на наші очисні споруди. А ціна самого проектування – 1 – 1,2 мільйони. Загадувати наперед не будемо. Спочатку треба, щоб депутати проголосували. Завдяки підтримці міської ради, почищені КНС-ки, що були введені в експлуатацію у 1981 – 1987 роках і забилися так, що лопастями черпали мучку.
– Пів року тому ви говорили про те, що будуть створені групи самоокупності, працюватимуть сантехніки, аби мати додаткові доходи для підприємства. Для цього, за вашими словами, вам мало б вистачити пів року. Чи вдалося втілити в життя задум і вкластися в часові рамки?
– Кажу зразу: я помилився, не вистачило. Але деякі плюси є. На жаль, ми зараз не можемо виконати увесь той об’єм роботи, який просять люди (у нас не вистачає працівників, низька зарплата і затримка її виплати не налаштовує людей іти сюди працювати), але послуги надаємо. Не в тих об’ємах, у яких хотілося б, проте роботи проводимо. За правилами ми обслуговуємо тільки центральні водогони, які передані нам на баланс, або на які у нас укладені договори. Але коли у споживача виникає проблема, їдемо, робимо, виставляємо рахунки, він платить.
– Чи співпрацюєте ви із приватниками, власниками асенізаторських машин? Як саме?
– Аби вивозити каналізацію, потрібно пройти певну процедуру. Ми її пройшли. Зараз ми стали «монополістами» на ринку на 5 років. Щодо приватників, які надавали ці послуги кому легально, а кому – ні, ми пояснювали людям, що, замовляючи приватника, який не має куди злити цю каналізацію, ви здійснюєте правопорушення у сфері екології. Були звернення від приватників: «Давайте будемо домовлятися про співпрацю». Одна справа, якщо ми будемо брати з них за злив, якщо вони будуть працювати за межами ОТГ. Якщо в межах – це наша територія, тут тільки ми маємо право обслуговувати. Провели перемовини, підганяємо договір під нове законодавство про те, якщо будуть просто зливати, це буде одна ціна, якщо вони будуть надавати послуги в межах ОТГ, значить, вони повинні працювати через «Водоканал» (ми отримали замовлення, передали приватнику заявку, він виконав і отримав частку від доходу). Зараз це відпрацьовується.
– У якому стані зараз перебуває каналізаційна мережа міста?
– Десь 40% каналізаційних мереж ми не знаємо, коли вони заб’ються в черговий раз. Якщо чимось дрібним, можемо зробити своїми силами, але якщо труба в діаметрі «сотка» і зараз її пропускна спроможність – 40%, все решта – замулене й забите, то це перехрестися і тікай. Зараз промиті КНС-ки, головна насосна станція, центральна, стоїть питання промивки бокових труб. Є певні напрацювання в питанні придбання промивної машинки, щоб ми могли ці роботи виконувати самостійно. І якщо вона коштує, наприклад, 200 тисяч, то ми ж беремо її не на один день. А найняти фірму – це 400 гривень за метр.
– Володимире Васильовичу, чи бореться підприємство з боржниками і як саме?
– Зараз ми проводимо раптові рейди. Нікого не попереджаємо. Наприклад, провели аналіз 5-ти 40-квартирних будинків, і бачимо, який із них проблемний. Дівчата йдуть туди, з документами, все за законом. За постановою, ми мінімум раз на рік маємо прийти і подивитися лічильник. Є випадки, коли по 5 років не перевірялося, до «зальотчиків» ходимо кожний квартал. І бачимо: 40 кубів не переданих, 80 кубів. І до того ж, люди не бідні. Кажуть: «Ой, забув, не додивився…» Вибачте, але решту в магазині додивляєтеся, правильно? І це «не додивився» – це 20, 30, 40 тисяч підприємство не доотримує. Ці рейди принесли додаткові надходження у жовтні – 20 тисяч гривень, потім – 40 тис. грн.. Якщо заборгованість по населенню була 240 тисяч грн.., то зараз складає до 90 тисяч. Якщо споживач має захворювання, чи сім’я багатодітна, і вони не сплатили заборгованості вчасно (до 15 березня), то там ще можуть бути питання, але якщо просто «не додивися», такого не буде.
– Скажіть, чи часто люди зараз користуються магнітами?
– Часто – не часто, але 2 ось вже лежить, – каже Володимир Васильович і демонструє магніт вартістю 18 тисяч. – Оцей взяли ще до мене, а цей (розгортає інший пакет) – буквально кілька тижнів тому взяли, його вартість – 5200 грн.. Магнітом користувався квартирант, з дітьми. Ми увійшли в ситуацію, але простити не змогли. Зараз воду ми продаємо на 20% з лишнім дешевше, ніж вона коштує, а каналізацію – на 40%. І це тоді, коли електроенергія зросла фактично в 2 рази. Окрім того, є ще ці випадки: не передав показник, не додивився, магнітика поставив, а потім приходить і на коліна падає, проситься.

Ольга ОСІЯНЕНКО

24.03.2020 11:45
Переглядів: 533
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.