Як у селищі на Тальнівщині калиту кусали

З давніх-давен українські дівчата дуже чекали на Андріївські вечорниці. Зазвичай сходилися в одну хату, приносили з собою різні наїдки – хто що міг, разом ліпили вареники, випікали пампушки, калиту. А особливо чекали на прихід парубків, яким, до речі, у цей день дозволялося бешкетувати. Не дивиною було, якщо на ранок господарі, які мають дівку на виданні, муситимуть шукати хвіртку, якої і слід пропав. А то ж все справа хлопців: зняти й віднести казна куди. Як колись відбувалися Андріївські вечорниці, вирішили відтворити у Здобутківському будинку культури на Тальнівщині. Господині (директорка БК Віра Боровець та бібліотекарка Оксана Ковальчук) в українській світлиці разом з дівчатами спочатку місили тісто на калиту – з родзинками та маком, заплітали його косичкою та ставили у піч, пектися. Звісно, до цього завзяті господині підготувалися заздалегідь, продумали все до дрібниць. Поки калита випікалася, замісили тісто ще раз, вже на вареники. Тож усі гуртом взялися ліпити: з картоплею, капустою.

– Дівчата могли заліпити у вареники і борошно, і перець, – розповідала Віра Адамівна. – Вкусить парубок вареник – той як пурхне!

Звісно, кожен намагався заліпити якнайкраще, дивись – ще й з фігурними краями. Поки ліпили-старалися – калита готова. Час вареникам варитися. Які ж вони смачні, ще й з печі! Спекли і пампушки, для ворожіння.

Як завершили з приготуванням, а тут і хлопці надійшли – гайда калиту кусати. Та ж високо її підняли, гляди, ще й не дотягнешся!

– А я кусну, – казали по черзі.

– А я кресну, – відповідала господиня та мастила щоки борошном, не вуглинкою, щоб легше відтирати було.

А скільки позитиву було під час ворожіння! І квасолю рахували дівчата: в кого скільки буде, через стільки років і заміж вийде. По квасолинці рахували, дуже уважно, й найменші учасниці дійства. Всім було цікаво, скільки ж то тих років буде. Жартували й сміялися, коли тягнули з купки дерев’яні прутики. Як тоненький та кривенький – таким і чоловік буде, худим та неоковирним, а як паличка рівненька – струнким. Дівчата кидали й чобіт через плече. Куди той покаже, в тій стороні й суджений буде. Згодилися й пампушки, які спекли раніше. Чию пес з’їсть, той і заміж вийде. Дивина та й годі! Але ж як цікаво!

– Так мені ту калиту сподобалось кусати, наступного року знову прийду, – сказав Іван Іванейко.

Ольга ОСІЯНЕНКО

Читайте також: У Звенигородці заборонили діяльність УПЦ (МП)

Читайте нас також в Telegram!