Випускники Тальнівського НВК заклали перший шкільний фруктовий сад

На подвір’ї Тальнівського НВК з’явилися молоді черешні, яблуні й груші. Зі своїми керівниками Іваном Гончаруком, Олегом Сидоренком і Тетяною Бакалінською їх висадили учні 9-А, 9-Б й 9-В класів. Саджанці подарував колишній випускник Григорій Одуденко. Облаштовувати сад допомагала Лариса Сабадаш, яка стежить за порядком на пришкільній території. Як виникла ця ідея, розповів Іван Гончарук.




Свої для своїх
У Тальнівському НВК випускники не зникають після останнього дзвоника, а подумки залишаються поруч із нинішніми учнями. Коли дев’ятикласники загорілися ідеєю посадити сад, старші одразу включилися: дістали саджанці й допомогли все влаштувати.
«У місті кажуть, що ми тримаємося одне за одного, і це правда, – розповідає Іван Гончарук. – Учні, батьки, учителі й випускники давно живуть спільними справами. Наші колишні школярі стежать за новинами закладу й приходять на поміч без зайвих прохань. Це найкращий доказ того, що зі стін нашого НВК не йдуть назавжди, а повертаються, бо тут на всіх чекають».
Яблука замість клумб
Раніше на шкільному подвір’ї садили лише троянди, півонії, хвойники та інші декоративні рослини. Фруктові дерева тут з’явилися вперше. Чому вирішили відійти від звичних клумб, пояснює Іван Сергійович:
«Квіти й кущі, звісно, милують око, але сад має іншу цінність. Коли садиш плодове дерево, то ніби передаєш естафету далі. Дев’ятикласники скоро підуть зі школи, а їхні дерева залишаться рости разом з учнями молодших класів. Через кілька років діти підростуть, куштуватимуть стиглі яблука й груші та згадуватимуть старших школярів, які для них заклали цей сад. Нинішні випускники вже вписали себе в історію закладу як перші садівники. Подвір’я в нас велике, тож є куди рости й підсаджувати нові сорти. Дуже хочеться, щоб ця ідея прижилася, і наступні випуски теж садили тут свої яблуні чи груші. Тоді за кілька років матимемо великий сад, де за деревами можна буде впізнати різні покоління учнів».
Лопати замість телефонів
Розмови про те, що сучасних підлітків не відірвати від екранів, виявилися перебільшенням. Варто було лише покликати на живу справу – і смартфони миттєво перекочували до кишень. Дев’ятикласники взялися за роботу з таким запалом, що тільки встигай подавати інвентар. Когось одного тут не виділиш, адже дружно працювали всі три класи – 9-А, 9-Б та 9-В. Одні вправно орудували лопатами, інші носили воду, а дехто обережно притримував тонкі саджанці. Спрацювалися як одна команда. «Найбільше розчулило, як обережно діти поводилися з тими тонкими гілочками, мовби тримали щось крихке. Дивився на їхні вимазані землею руки й сяючі очі та ловив себе на думці: ось вони й виросли. У такі хвилини бачиш перед собою не вчорашніх школярів, а дорослих людей, які вміють дбати про світ навколо», – з ніжністю каже вчитель.
На виріст
Навесні молоді дерева вперше вкриються цвітом, а дев’ятикласники вирушать у доросле життя. Наостанок Іван Гончарук звертається до своїх учнів та земляків: «Бажаю вам, дорогі діти, щоб ваше життя було таким же щедрим і наповненим, як цей сад. Не бійтеся сміливих мрій, працюйте на совість і залишайте по собі добрі справи, хоч би де ви опинилися. А всій Тальнівській громаді щиро дякую за плече підтримки й відкриті серця. Поки ми тримаємося разом заради таких речей, у нашої молоді та України все буде добре».
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
Читайте також: Як обстріли та блекаути змушують українських гігантів зупиняти заводи, скорочувати тисячі працівників і запускати хвилю банкрутств
Читайте нас також в Telegram!

