Ви й мене по програмі!

Ретро-фейлетон на дуже актуальну тему

Давно знайома інтелігентка поважного віку дістала ветеранське посвідчення і показала кондукторці.

– Платіть за проїзд, тьотю Катю, – почула у відповідь. – По цьому безплатно вже не возять.

– Давно? – прикро зітхнула тьотя Катя. – Бо я зараз рідко виходжу далеко від дому, то не чула.

– Відколи в нас головою ради стала Любомська, – вставив слівце рідко чим задоволений Омелько Бублик.

Однак тьотя Катя виявилася грамотнішою.

–Е ні, – заперечила. – Не зводьте на головиху наклеп. Такого бути не може. Я пресу читаю, вирізки приберігаю. Ось навіть з собою кілька прихопила на подібний випадок, – знову порилася у сумці і виволокла на світ стару газету. – Нумо, читайте, – звернулася до молодого хлопця.

– «Програма про забезпечення пільгових категорій населення пільгами на проїзд в межах Тальнівського району… Постанова районної ради №3-10/VІІ»…

– Ти підпис читай, – наполягала тьотя. – Хто цю програму підписав?

– Підпис? Це десь у кінці… Ага, ось він: «Голова Тальнівської районної ради В. О. Любомська».

– А я що казала! – Вона про нас он як турбується!

Проте кондукторку такий пасаж не переконав.

– Платіть за проїзд, – повторила лагідно. – Мало що там не підписують усілякі…

– Вони й програму «Турбота» приймали, – згадав дядько Омелько. – Навіть не раз і не двічі, коли доповнення вносили. Теж Любомська підписала. Ви й це можете продемонструвати?

– Можу, – підтвердила тьотя Катя і знову опустила долоню в сумку за пакетом газетних вирізок.

– Та не газету покажіть, а саму турботу! – Омелька розібрала нетерплячка.

– Саму турботу не можу, – призналася тихо.

– Бо нема що. Вони потурбувалися лише про власні зарплати. І зауважте, без будь-якої програми, – дядько плавно  перейшов у наступ.

– Негарно рахувати чужі гроші, – одразу зробила йому зауваження літня інтелігентка. – А нам скільки треба? Мені ось аби збути лишки яблучок, квасольку, то я й тому була б рада… Хотіла продати трохи, однак не з моїм здоров’ям довго стояти.

– То здайте все заготовачу. І весь клопіт.

– Якому ще заготовачу? – настала черга дивуватися щирій прихильниці Любомської.

– Із обслуговуючого кооперативу, – пояснив їй. – З цього приводу також програма райради діє. Так і називається: «Програма розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів». Прийнята постановою райради №2-21/VІІ від 27 грудня 2015 року. Підписана В. Любомською. Ну просто розчудесна програма. Саме для таких, як ви.

– Знущаєтесь? – ще намагалася відбиватися тьотя Катя, проте вже зовсім кволо. – Мало вам того, що корів вирізають, поголів’я впало, крешуть по нервах нові ціни на молочні та м’ясні продукти, а тут ще й ваші недоречні репліки…

– Високі ціни? – увійшов дядько в смак і продовжував розігрувати комедію. – Та ви ж самі тільки що казали, що не може такого бути! Тим більше, що доречні районні програми діють. Пам’ятаєте? Одна – «Про стабілізацію та розвиток галузі тваринництва» №9-8/VІІ. Друга – «Програма розвитку молочного скотарства» №11-5/VІІ від 23 грудня 2016 року. Аякже, вчасно підписані. І підпис дуже авторитетний – голови районної ради В. О. Любомської.

– Он чимчикують учасники АТО, – хтось, виручаючи інтелігентну тьотю Катю від конфузу, спробував підмінити тему розмови. – Кажуть, вони їздили добиватися свого законного права на земельну ділянку. Однак безрезультатно.

– А нащо їздили, – знову здивувався дядько, – коли в районі успішно втілюється «Програма розвитку земельних відносин» №2-11/VІІ? Самою Любомською підписана. Дійте за нею  – і все піде як по маслу!

Від такого жарту навіть тьотя Катя вперше посміхнулася:

– Може, – каже, – вона  в «неправильній» газеті опублікована? Преси ж у районі поменшало.

– Поменшало, – не став сперечатися Омелько. – А районне радіо взагалі дало дуба. Інакше й бути не могло. Недарма ж перед цим Любомська підписала «Програму розвитку інформаційного простору». Це №2-8/VІІ від 27.12.2015 р.

– Бог з ними, всіма її програмами, – під напором таких документів тьотя Катя почала викидати білий прапор, – лихо в тому, що не лише на низах крадуть та розкрадають.

– Що, у вас також крали?

– Та не тільки в мене, – ще раз зітхнула тьотя. – То в хлів залізуть, то в гараж. То підсвинка поцуплять, то гуску. І ніхто не знає, що з цим діяти.

– Чому ніхто? Любомська дуже навіть знає. Це ж вона підписала програму профілактики злочинності №11-5/VІІ від 23 грудня 2016 року. Вам погано? – дядько Омелько враз помітив, що співбесідниця зблідла, – Викликати лікаря?

– Не треба, – почала благати тьотя Катя. – Не треба, – повторила, – бо занадто багато програм розвитку медицини прийняли на наші голови.  Он у мого дід заболіло горло, а його направили не до лікаря, що обстежує  дірку, звідки руки ростуть, а до іншого медика, що зазирає в отвір з протилежного кінця тіла, де починаються ноги… Краще вже договорімо про профілактику злочинності.

– Якщо ваша ласка…

– Скажіть, – тьотя Катя попросила Омелька нахилитися нижче, аби не підслухали,– а Любомська вже підписувала районну програму боротьби з ґвалтівниками?

– Не чув про таке, – признається дядько, – А навіщо воно вам?

– Треба. Передайте голові райради – чи на словах, чи через газету, – нехай таку програму розроблять, а Любомська хай обов’язково підпише. Наслідок буде, як з усіма іншими програмами. Тобто, діаметрально протилежний. Дід у мене, – тьотя враз перейшла на шепіт, – в цьому плані зносився, мало на що годиться. А як приймуть програму боротьби з ґвалтівниками, то, може, і мені на старості пощастить. Щоб і мене за програмою.

А хтозна. Підпишуть такий документ,  то всього можна очікувати, тільки не те, що в ньому запишуть. Доказів наведено предостатньо. Мені тільки залишається передати Любомській особисте прохання тьоті Каті. Вона дуже жде, аж підскакує.

 

Петро БУБЛИК
«Поле Честі»
Від 09.04.2020 №15 (1175)

08.04.2020 20:12
Переглядів: 1568
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.