Вітаємо!

Цим золотим падолистом до Бондар Афанасії Афанасіївни із Соколівочки у віконце тихенько постукав 75-ий Жовтень.
Ще наче вчора було босоноге сирітське дитинство, закінчивши успішно школу, кмітлива й тямуща дівчина вступила в Уманський педагогічний інститут. А далі – 43 роки вчительської праці, переважно у Соколівоцькій школі. Скільки розумних, порядних та вдячних учнів випустила вона за ці роки. Її уроки математики навчали не лише множити, ділити, визначати відсотки, а й легко застосовувати ці знання та вміння в житті.
Поряд з нелегкою вчительською працею були приємні сімейні клопоти: разом з чоловіком Олексієм Павловичем виховали двох синів, збудували хату, діждалися онуків. правнуків. Вже 7 років, як залишилася Афанасія Афанасіївна сама, як підбита лебідка. Та син і невістка з онуками поряд: і допоможуть, і підсоблять, хоча й сама ще залюбки порається в городі, у квітнику та біля плити. Любить жінка, щоб все і в хаті, і в обійсті було до ладу. А який квітник біля її хати – то справжній рай. З ранньої весни та до пізньої осені буяють розмаїттям пишні квіти, вишукані троянди.


29 жовтня Афанасію Афанасіївну вітали з ювілеєм рідні, друзі, куми, знайомі та численні учні. А сьогодні за дружнім столом збереться дружня родина і звучатимуть з їх вуст найщиріші слова побажань:
Наша мила й люба, найкраща у світі Матусю,
Бажаємо щастя, даруємо квіти,
Щоб сонце і зорі плекали тепло,
Щоб завжди здоров’я у тебе було.
Щоб смутку не знала, ми просимо долі,
Добра тобі й радості, рідна, доволі.
Бо людям для щастя багато не треба –
Сімейного затишку й мирного неба.

Родина Бондарів із Соколівочки

30.10.2021 15:08
Переглядів: 334
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.