Відомий скрипаль, про якого знає весь світ народився у Тальному

Відомі земляки з Тальнівщини

Михайло Ельман народився 20 січня 1891 року в місті Тальне Уманського повіту Київської губернії. Різні джерела неоднаково називають професію його батька Саула: торгівець сіном, меламед, музикант. Сім’я жила в хатинці із земляною підлогою й під солом’яною стріхою. Зі спогадів Михайла Ельмана: «Там були вітальня й спальня. Була ще кухня з великою піччю, яка обігрівала всю хатину». Саул був честолюбною людиною.

У 1893 році перевіз сім’ю до міста Шпола. Ельмани оселилися в більшому будинку, але грошей не вистачало. Зі спогадів Михайла Ельмана: «Ми настільки бідували, що ніколи не святкували днів народжень». У 1896 році Міша зізнався батькові, що хоче опанувати скрипку. Саул приніс маленький інструмент і показав, як тримати смичок. Хлопчика навчав місцевий музика, випускник Київського музичного училища.

У травні 1897 року родина Ельманів переїхала в Одесу. Учитель гри на скрипці Олександр Фідельман прослухав хлопчика й запропонував навчати його безплатно, але Саулові цього було замало. Він хотів, щоб Михайло навчався в Одеському музичному училищі при  Імператорській російській музичній громаді. Фідельман переконував затятого татка, що шестирічний малюк не може навчатися в училищі. Саул же наполягав на своєму. Фідельман розповів професору Климову, директору навчального закладу, про малого вундеркінда. Після іспитів Михайло вступив до училища й одержував стипендію 8 рублів на місяць. Зі спогадів Михайла Ельмана: «Тоді для нас це були великі гроші». Олександр Фідельман навчав Ельмана протягом п’яти років. У грудні 1901 року виконував соло на прем’єрі студентського оркестру. Училище придбало хлопчикові чудову італійську скрипку. На першій же репетиції хтось підставив йому підніжку, Михайло упав на свій новенький інструмент і розбив його на друзки. Малюк гірко заплакав.

–Не плач, – сказав професор, – у тебе буде нова скрипка.

А проте, мама Михайла народила ще одну дитинку. Сім’я переїхала на дешевшу квартиру на околиці Одеси. Саул вирішив поїхати на гастролі, щоб зібрати кошти на прожиття. У Миколаєві Ельмани заробили 400 рублів. Їхні гастрольні маршрути пролягли в Київ, Бердичів, Чуднів, Єлисаветград. Професор Климов звинуватив Саула Ельмана в тому, що він гнобить дитину, а сам не працює. Упертий батько не прислухався до цих порад. Натомість повіз сина в Єлисаветград, де його прослухав професор Петербурзької консерваторії Леопольд Ауер і погодився взяти у свій клас. Він  написав композитору Олександру Глазунову лист, у якому прохав прийняти малого Михайла до консерваторії й потурбуватися про стипендію. Ось так у 1901 році Ельман потрапив до Петербурга. Завдяки здібностям, працьовитості хлопчика його вчитель отримав простір для сміливих педагогічних експериментів. Михайло швидко запам’ятовував й опановував один за іншим твори традиційного скрипкового репертуару.

У жовтні 1904 року відбувся його перший концерт в Берліні. Опісля скрипаль зачарував глядачів Лондона, Парижа, Відня. 6 грудня 1908 року Ельмани прибули до Нью-Йорка. Через два дні Михайло з шаленим успіхом дебютував на сцені в знаменитому Ка́рнеґі-Голі. Так він підкорив Сполучені Штати Америки. З роками діяльність Ельмана розширювалась. Йому аплодували слухачі найбільших європейських міст. Він виступав в парі з відомими музикантами й колективами.  До глибокої старості чоловік не покидав своєї улюбленої справи. Він багато грав, писав різні сценарії для виступів відомих артистів. Помер відомий скрипаль 5 квітня 1967 року. Попрощатися музикантом прийшли тисячі людей, щоб віддати шану своєму кумиру.

З 2016 по 2019 рік у нашому місті відбувалися фестивалі-конкурси «Золота скрипка» імені Михайла Ельмана. До Тального з’їжджалися юні скрипалі з усіх куточків України, тому виступи учасників одночасно проходили в Тальнівській дитячій музичній школі та в міському Центрі культури та дозвілля. Відповідно для визначення переможців працювало дві команди журі. Усі поважні фахівці своєї справи. У IV конкурсі брала участь юна скрипалька з Лондона. І переможці, і призери відзначалися грамотами за участь та пам’ятними подарунками.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА