Від батька до онуки: як родина з Тального зберігає грибну традицію

Для Лариси Михайленко з Тального похід до лісу – це значно більше, ніж можливість назбирати грибів. Це свіже повітря, спокій, краса природи та час, проведений разом із найріднішими. Любов до таких прогулянок вона пронесла ще з дитинства, а тепер ділить це захоплення зі своєю родиною.

–  Ми їх особливо не їмо, а отримуємо задоволення від самого процесу збирання, –  розповідає жінка.

До лісу Лариса Максимівна почала ходити ще маленькою – разом із батьком, який теж любив тихе полювання. З дитинства пам’ятає і запах лісу, і радість від знайдених грибів, і пригоди, які з роками перетворилися на теплі спогади.

Одну з таких історій жінка згадує з усмішкою. Коли навчалася приблизно у восьмому чи дев’ятому класі, вони з батьком вирушили по гриби в другій половині дня. Назбиравши повні кошики, почали шукати дорогу додому, але зрештою заблукали. Батько пропонував іти в один бік, проте донька була переконана, що потрібно обирати інший напрямок. Урешті він дослухався до неї. Дорогу додому вони знайшли вже в темряві, вийшовши аж на трасу між сусідніми селами. Лише тоді зрозуміли, де перебувають.

– Боже, він каже: «Ну, ти й завела!» Добре, що зрештою вийшли й зрозуміли, де ми, – пригадує пані Лариса.

Відтоді минуло багато років, але любов до лісових прогулянок нікуди не зникла. Згодом це захоплення стало спільним і для неї та чоловіка Василя Володимировича. До походів також часто приєднуються донька Ольга та внучка Анна. А раніше, коли були живі батьки чоловіка, до них також їздили по гриби. Так сімейна традиція, започаткована ще в дитинстві Лариси Максимівни, з роками об’єднала кілька поколінь. Для них це не змагання за найбільший кошик. Найцінніше – провести час разом, насолодитися природою та створити спільні спогади, які залишаються з родиною на роки.

Сім’я має улюблені місця для тихого полювання, де пані Ларисі подобається сама атмосфера: можна неквапливо ходити поміж деревами, дихати свіжим повітрям і милуватися краєвидами. Серед грибів вона найбільше любить лисички. До вподоби їй також маслюки та жовті гриби, які родина добре знає. А от збирати всі гриби без розбору жінка не береться – обирає лише ті, у яких упевнена.

З роками вона навчилася орієнтуватися й у грибному сезоні. Наприклад, маслюки часто шукає наприкінці серпня. Щоправда, погода може внести свої корективи: цьогорічна посуха вплинула на літній урожай.

Іноді за грибами родина вирушає й далеко за межі рідного краю. Особливо запам’яталася нашій співрозмовниці поїздка до Чернігівщини, де живуть її рідні. Там разом із близькими вона збирала лисички в хвойному лісі. Яскраві помаранчеві шапочки грибів, що виглядали з-під моху, справили на неї неабияке враження.

– Це така краса! Я не знаю, як передати, – ділиться жінка.

Після лісової прогулянки робота не закінчується. Зібрані гриби потрібно перебрати, почистити й підготувати до зберігання. І це теж спільна справа: члени родини сідають разом, щоб упоратися з усім урожаєм. Частину грибів Лариса консервує, деякі заморожує. Але далеко не все залишає для себе. Урожаєм охоче ділиться із сусідами, рідними та знайомими.

– Та в нас уся вулиця їсть! То сусідам, то родичам у село завеземо, – усміхається вона.

А ще лісові прогулянки мають свої маленькі традиції. Родина бере із собою чай і нехитрий перекус, щоб перепочити серед природи. Адже навіть звичайна чашка чаю на свіжому повітрі після кількох годин ходьби здається особливо смачною.

Спільне захоплення стало для подружжя способом проводити час разом. Навіть коли погода не надто сприятлива, бажання вирушити на прогулянку часом перемагає сумніви. Лариса пригадує, як нещодавно чоловік запропонував поїхати до лісу, хоча надворі було мокро й непривітно. Спочатку вона відмовлялася, та зрештою зізнається: ліс справді вабить. Хочеться пройтися стежками, подихати повітрям і бодай ненадовго відволіктися від буденних справ.

– Це ж потрібно любити. Потрібно, щоб тебе тягнуло до природи, – каже Лариса Максимівна, і мабуть, саме в цьому секрет їхньої традиції.

Тая КАЯФЮК

Читайте також: Освіта Тальнівщини в умовах війни: реформа, бюджетні обмеження та проблема підвезення школярів

Читайте нас також в Telegram!