Вісті Черкащини Вдячна людям за довіру: до масажистки із села на Тальнівщині звертаються люди із сусідніх сіл
42-річна Вікторія Шинкарюк мешкає у селі Кобринова Гребля на Тальнівщині вже близько 25-ти років. Переїхала сюди до чоловіка. Тоді у жінки народилися два сини, за якими був потрібний догляд. Навчалась жінка у Ватутінській філії Черкаської медичної академії на медсестру.
Під час навчання на медичну сестру, каже Вікторія, у неї викладалися техніки масажу і ще тоді їй подобалось це заняття. Однак за сімейними турботами та клопотами по господарству вона й не згадувала своє захоплення. Так було до народження її третього синочка. Зараз жінка згадує, що у неї ніби відкрилося нове дихання, коли народився Тимофій. Тоді жінка зрозуміла, що їй хочеться займатися справою, яка приносить їй задоволення. І хоча починати було страшно, її підтримали і старші діти, і чоловік. Придбали столик для масажу й бавили маленького Тимофійка, коли мама працювала. Практикувалася на початку свого шляху масажистки Вікторія на своїх рідних, потім на знайомих, далі ж люди почали розповідати один одному про спеціалістку з вмілими руками. На сьогодні до неї приїжджають і приходять не тільки односельці, а й жителі сусідніх сіл, деякі організовуються і запрошують її до себе.
– Найбільше я вдячна людям за довіру. Найкращий показник для мене це задоволені клієнти. Це мене надихає, – каже Шинкарюк.
Вікторія Вікторівна розповідає, що найчастіше люди приходять до неї не задля профілактики, а уже із якоюсь проблемою. І коли після кількох сеансів масажу їм стає легше, це дуже мотивує жінку продовжувати займатися цією справою, хоча вона і не з легких.
– Це важко і фізично, і морально, адже ти віддаєшся кожній людині, проминаєш кожну частинку тіла і намагаєшся полегшити людський біль.
Також жінка розповідає, що як і в кожній справі, їй потрібно постійно навчатися і вдосконалювати свої навички. Розвивається ж у цьому напрямку вже три роки. Звичайно, зараз їй важко, як ніколи, поєднувати і заняття масажем, і роботу по господарству, і материнство. Чоловік Вікторії Вікторівни – на передовій, боронить нашу країну від ворога. Жінка зізнається, що їй не так важко фізично, адже середній син зараз на дистанційному навчанні і допомагає, чим може. А от морально іноді дуже важко себе зібрати, але говорить, що знаходить в собі сили саме заради чоловіка:
– Тяжко, але потрібно щось робити. Ми чекаємо свого тата додому якнайшвидше і підтримуємо його як можемо. Знаємо, що він старається там заради нас, а ми тут заради нього.
Вікторія Шинкарюк наразі мріє, як і всі українці, про швидку Перемогу над ворогом. Каже, коли закінчиться війна, можна буде і подумати про розвиток своєї справи. Жінці хотілося б мати свій масажний кабінет і робити ще більше людей трішки здоровішими та щасливішими.
Тая АГАВЕРДІЄВА
