Ваша думка

Традиції. Вони передаються нам у спадок, від покоління до покоління. Старі продовжують жити, а нові народжуються. І добре, коли вони не забуваються, не губляться серед сірих буднів, а навпаки, додають життю якихось яскравих кольорів. Хтось вже сьогодні влаштує вдома ворожіння, бо ж завтра – Андрія, кусатиме калиту, а в когось, цілком можливо, у родині виникла ідея запровадити традицію, яка житиме суто у колі сім’ї. Тож питання нашого опитування звучить просто: «Чи існують у вашій родині традиції, які саме?»

-Традиційні народні свята відзначаємо вдома завжди. Ось недавно підтримала флеш-моб і сфотографувалася в українській хустці. У мене є такі, яким по 50 років, з китицями, вісім їх і всі різні. Думаю, що це також стане традицією у нашій країні. Так само, як і з вишиванками. Люся, с. Колодисте

-Ми вже кілька років живемо за кордоном, але українські традиції зберігаємо. На великі свята ходимо до православної церкви, на святвечір готуємо 12 страв, на Великдень печемо паски та фарбуємо яйця. Наталя, с. Здобуток

-Як була сім’я, то святкували, та дотримувалися народних традицій. А тепер сама, то розумієте, яке святкування. Та й останні роки тяжка хвороба чоловіка, то було зовсім не до свят. Тепер для мене, свята – це болюча тема. Живу лише завдяки своєму оптимізму. Надія, м. Тальне

-У моїй сім’ї була традиція святкувати Різдво та Новий рік, а от на Андрія калиту ніколи не пекли, мабуть, тому що у родині немає Андрія. Зате на Святий вечір ми усією сім’єю збиралися у бабусі, коли на небі з’являлася перша передвечірня зірка. На столі стояв дідух, сплетений з колосків, у полив’яному посуді 12 пісних страв, обов’язково узвар та кутя. Усі святково вбрані, у вишиванках. І настрій такий особливий, словами не передати. Та коли не стало дідуся, ми більше не збираємося на Святвечір. Тепер з’їжджаємося до бабусі на Водохреще, у день, коли його не стало. Василь, с. Поташ

-З отриманням Украіною Незалежності зросло бажання повернутись до наших прадавніх народних традицій. Зазвичай, зимові святки – це привід об’єднати увесь рід в батьківському домі. Обожнюю провідувати всіх родичів і, відповідно, приймати гостей також. Колядування, посівання та щедрівки приносять особливе задоволення. Алла, с. Кобринове

– На Андрія обов’язково випікала калиту для своїх дітей, коли вони ходили до школи, а потім і для своїх учнів. Організовували в школі вечорниці з дітками, де були ігри, ворожіння, пісні і танці, кусання калити. Обов’язково стрибали через коцюбу та рогачі під пісню «Ой на горі жито, сидить зайчик». Новий рік – для нас сімейне свято. Ялинка – головний його атрибут. Вже кілька років поспіль на святковому столі є дідух. Ялинку прикрашають онуки іграшками, які збереглися, купуємо, обов’язково кілька нових. У цьому році додадуться до прикрас іграшки з вати, які я виготовила, а розфарбували онуки. Ялинка у нас штучна, а є ще кілька еко-ялинок із сіна та інших природних матеріалів. І взагалі, у нас дуже багато різноманітних декоративних елементів, виготовлених власноруч. Та головне – чудовий настрій! Ольга, с. Легедзине

-Які традиції? Коли малою була, то ворожила на Андрія. Бабка пиріжки та калиту пекла. А от своїм дітям я цього не прищеплюю. Чесно кажучи, я й пекти не особливо вмію. То тісто не зійде, то пригорить. Купуємо пиріжки в магазині. Ворожити дітей теж не вчу. Що толку? За моїми ворожіннями, я мала вийти заміж у 15 років за голубоокого блондина на ім’я Олексій. А вийшла в 28, і не за блондина, і не за Олексія. Наталка, Катеринопіль

-Я жінку завжди примушую на Андрія пиріжки пекти. Ото й уся традиція. В школі, пам’ятаю, щось таке відзначали. Стрибали, кусали калиту, жартували, сміялися, а вдома – ні. Навіщо? То колись так розважалися, а тепер: прийшов з роботи, увімкнув телевізор – порядок! Віктор, Новоселиця

-Я на Андрія в церкву йду, а не калиту кусаю. Я православна. Акафіст можу вдома почитати, помолитися. А ворожіння, гульбища – то не про мене, звиняйте. Олена, Єрки