Ваша думка

Гроші у борг. Мабуть, з цим доводилося мати справу кожній людині. Як виняток – ті, хто за будь-яких обставин не бере та не дає коштів у борг. А що, коли не повернуть чи сам не зможеш віддати? Саме про це ми й запитали у наших респондентів: «Чи брали ви колись гроші у борг та чи прощали вам їх?»

–Чесно кажучи, у борг гроші позичаю тільки у крайньому випадку: якщо дитина хвора і треба край на ліки, чи терміново їхати десь, а до зарплати ще довго ждати. Але людям позичаю. Буває, треба нагадувати по 300 разів про позичені гроші, щоб люди віддали. Колись позичила сусідам, досі не віддають. Вже й не нагадую. Як віддадуть, буду рада, бо ті кошти на дорозі не валяються і з неба мені не падають. Як ні – що ж, мабуть, так потрібно було. Вибивати точно не піду. Олена, м. Тальне

–Коли в нашій сім’ї сталася біда, то допомагали і знайомі люди, і незнайомці – давали гроші в борг. До цих пір не віддала усіх грошей, хоч пройшло вже багато часу. За ці роки жодна людина не подзвонила мені і не сказала: «Віддай». І я вдячна усім їм за доброту. Світлана, м. Тальне

–Колись чоловік приїхав додому, каже: «Мене поставили на лічильник – підставили свою круту машину і я пошкрябав її трохи. Тепер вимагають гроші». Тоді це була величезна сума. Дітись було нікуди – треба було віддавати. До суду звертатись побоялися, бо хлопці були дуже настирливими і ще тими зірвиголовами. Тому гроші позичали, де тільки могли. Але віддали. Потім ще довго треба було віддавати гроші людям, у яких позичили. Анастасія, м. Тальне

– Я декілька років працюю в продуктовому магазині, що у місті. Близько року тому я відпустила продукти жінці на суму до 300 гривень. Вона обіцяла повернути за декілька днів. Я чекала тиждень, другий, третій, нагадувала їй, коли вона приходила за новим товаром. Потім вона десь зникла і так і не повернулась. Люди кажуть, що вона переїхала з міста. А про борг вона «забулась». Довелось мені цю суму класти зі свого карману. Тепер в борг не даю. Марина, м. Тальне

– Я не знаю, чи це я пробачила борги, чи ті, хто мені винен. При Радянському Союзі мої батьки, всі родичі несли гроші на ощадкнижку. У мене було на ній близько 5 тисяч карбованців (на той час велика сума), вони зникли в один день. Не дісталось мені «юлиної тисячі» і «вітіна тисяча» теж пролетіла повз мене. Так мені і нічого не повернули. Значить, нічого не залишається, як прощати. Галина, м. Тальне

– Взяв гроші в одній із кредитних спілок. Дуже на той момент потрібні були. На процент та додаткові умови практично не зважав. Потім з’ясувалось, що я їм ще винен майже 40 відсотків від того, що брав. Коли це до мене дійшло, думав, що збожеволію, бо на той час втратив роботу. Почались погрози, шантаж. Ледве я з ними розрахувався. Допомогли родичі та друзі. Олександр, смт. Катеринопіль

–Я в борг не брала. Зате сама раніше позичала кошти знайомим. Раз позичила сусідці кругленьку суму. З її слів, на навчання доньки у виші. Щось їм там край не вистачало. Могли з 5-го курсу вигнати. А коли дійшов час віддавати гроші, сусідка повідомила, що в неї особисто боргів нема. То борг доньки. Хай вона віддає. Я пішла до її дочки. А та теж відхрещується, буцімто, де в неї такі кошти. Тільки-но працювати почала, квартиру треба орендувати. А перед цим приходила до мене хвалилась перснем з діамантами. Купила на знак закінчення університету. Так вони мені ті гроші й не віддали, як не просила. Викрутились тим, що шиттям відробили. Сусідка має швейну машинку, тож певний час шила мені постільну білизну, ремонтувала одяг, як я зверталась. Правда, це все виглядало так огидно. Щоразу дивилась на мене осудливо, доки я буду надокучати. Вийшло, ніби я випрошувала в неї якусь допомогу. Більше в борг нікому не даю. Можу милостиню дати, як захочу, пожертвувати комусь на лікування, і все. Навчило. Анастасія, Єрківська ОТГ

–На щастя, мені не доводиться позичати. Хоча грошей практично не заробляю. Мені допомагає сестра. Вона живе далеко, має гарний дохід, а я залишилась у селі доглядати матір і дітей. З чоловіком не склалось. З постійною роботою — теж. Підробляю інколи. Маю господарство. Сестра постійно мені перераховує гроші. Щомісяця. Навіть не знаю: борги це чи ні? Вона каже, що дає кошти на матір з племінниками. Наталія, Мокрокалигірська ОТГ

–Заліз був у кредит, щоб купити автомобіль, то ледь не позбувся хати. Колектори діймали років три. Я навіть переховувався. А потім померла теща, жінка продала її хату й так розрахувалися з боргами. Віктор, Катеринопільський район

–Колись позичив гроші другу під розписку. Це було у валюті. Він відмовився віддавати. Прийшлося звертатись до місцевих авторитетів, щоб «попросили» любого друга віддати все до копійки. За свою роботу вони взяли з нього на 400 доларів більше, типу як лічильник нарахував. Боргів ніколи не прощаю, бо коли позичаю гроші комусь чи сам йду до людей з таким проханням, то розумію, що треба віддавати. А хто не віддає, треба говорити по-іншому! Василь, м.Звенигородка