У Тальнівському музеї відкрили виставку Анатолія Соляра

Кожна людина залишає по собі слід на землі. Усі ми смертні: рано чи пізно відходимо у інший світ. Серед живих залишається лише пам’ять – добра і світла, якщо людина була хороша, або погана, якщо людина накоїла багато зла.

Теплими спогадами про щиру, порядну, талановиту людину – самобутнього художника Анатолія Соляра ділилися присутні на відкритті виставки «Вже роки відлетіли вітрами», яку презентували у Тальнівському музеї історії на День міста, 19 серпня.

Побачити роботи Анатолія Миколайовича Соляра, серед яких 50 картин – пейзажі, натюрморти, портрети, рукописи з віршами та книги, зшиті умілими руками майстра, прийшли його друзі, куми, колеги, представники влади та преси. Натхненницею та ініціаторкою виставки стала молодша донька художника – Тетяна Гурбич. Тетяна Анатоліївна розповіла, що її батько був дуже скромною людиною, виставляти картини назагал за життя не хотів. Багато своїх картин він малював у подарунок рідним, колегам, друзям. Так, присутній на виставці Вадим Федорович Мицик похвалився власним портретом, подарованим йому автором на 70-ий День народження. А Валентина Лозовська, донька покійної Зінаїди Владиславівни Лозовської, показала чудовий натюрморт – подарунок художника її мамі, відомій тальнівській вчительці, на 90-річчя.

Відкриттям для присутніх, серед яких багато знайомих Соляра, стало й те, що він писав вірші. «Про те, що пише вірші, батько не признавався навіть нам. Ми помітили, як приходив на дні народження, то побажання говорив римованими рядками. Свої вірші він записував на тому, що попадало під руку: чи то квитанція за газ, чи листок шкільного зошита. Перед смертю те все він переписав в окремий зошит», – згадує донька.

Про Анатолія Соляра, багатогранну особистість, талановитого художника та просто хорошу людину, згадували Іван Григорович Куян, почесний директор Тальнівського будівельного технікуму, Ростислав Олександрович Пироженко, Вадим Федорович Мицик, які свого часу разом працювали. Анатолій Миколайович був художником-оформлювачем у будівельному технікумі, а згодом у малому підприємстві «Україна», створеному при закладі. За створення експозицій та художнє оформлення Тальнівського районного музею історії хліборобства він був нагороджений медаллю «Ветеран праці».

Як кажуть рідні, він і дня не проводив без пензля та фарби. Особливо любив змальовувати краєвиди рідної Тальнівщини. Незважаючи на те, що більшість картин не підписані, на них не важко впізнати рідні місця – ГЕС, Гордашівка, замок Шувалова, тальнівський лісопарк, вулички Тального. Свої роботи художник малював олією на папері, картоні, зрідка – на полотні, й майже ніколи не підписував. Не порушили цієї традиції й організатори виставки.

Особливу увагу відвідувачів привертає картина на християнську тематику у центрі експозиції. На ній зображено Ісуса, над яким з неба сходить світло. Справжнім дивом для рідних стало те, що вона, як ікона, почала «мироточити». На рамці залишився добре помітний слід.

Виставка діятиме в музеї до 17 вересня. Усі бажаючі можуть відвідати її та доторкнутися до безмежного світу художника.

Ліна ЯЛОВСЬКА

25.08.2021 09:19
Переглядів: 722
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.