У сільських школах Тальнівського району вивчити одну дитину обійдеться дорожче, ніж у Чехії

Середня вартість підготовки учня в українській школі складає 21 тисячу гривень на рік. Проте у Тальнівському районі ця цифра наближається до 80 тисяч гривень на одного учня за рік навчання. Причому суми більше 40 тисяч гривень на одного школяра з державного бюджету отримують сільські малокомплектні школи, де кількість обслуговуючого персоналу майже ідентична кількості школярів. Минулого року ми проїхали майже усі школи у Тальнівському районі. Бачили всяке: відсутність туалету в приміщенні, обшарпані стіни, поцвілі стелі, аварійні грубки, відсутність нових парт, стільців, підручників, необлаштовані спортивні зали, їдальні, навчальні кабінети. Тримаються вони лише на ентузіазмі вчителів і директорів, які вкладають в цю справу серце і душу, викручуються, як можуть. Немає там обов’язкового забезпечення: інтерактивних дошок, мультимедійних пристроїв та нового спортивного інвентаря, комп’ютерів та доступу до інтернету. Для того, щоб вивчити одну дитину, у Зеленьківській школі за рік з бюджету витрачають аж 74 тисячі 611 грн.. Всього там навчається 35 учнів, 18 осіб – технічний персонал. Схожа картина у Колодистому: це 65 тисяч 177 грн. на рік на одного школярика (учнів – 31, техперсоналу – 17). Навчання у Онопріївській школі обходиться для однієї дитини у 52 тисячі 36 грн. на рік. Учні, персонал за кількістю не дуже відрізняються від попередніх. Вишнопільська школа теж з дороговартісних – 50 тисяч 286 грн. на рік на одного школяра. Корсунська школа з кількістю 26 учнів та 12 осіб техперсоналу обійдеться у 48 тисяч 18 грн. на одного учня у рік. Павлівсько-Перший НВК, де вчиться 38 діток і аж 25 техперсоналу, обходиться бюджету в 44 тисячі 997 грн. на одного учня у рік. А Піщанський НВК, для прикладу, де на 37 школярів – 20 осіб обслуговуючого персоналу, коштує на рік для одного учня 38 тисяч 199 грн.. Аби клепки вистачило у верхівки районного керівництва – Валентини Любомської, голови Тальнівської райради, за 5 років правління і марнотратства, то на Тальнівщині давно б за ці кошти можна було зміцнити матеріальну базу, оновили спортзали, їдальні, реконструювати котельні, опалення, наповнити школу усім сучасним обладнанням, забезпечити район 6-7 шкільними автобусами, відремонтувати дорогу, якими б вони курсували, придбати службове житло для молодих педагогів у селах, збільшити зарплату вчителям і персоналу вдвічі, і як результат – набагато покращити освітні послуги і рівень підготовки школярів. У таких школах би діяли різні гуртки для розвитку дітей, працювали психологи, логопеди, були б групи продовженого дня, спортивні секції з усім необхідним інвентарем та тренерами.

У Тальному – інша освітня картинка: за рік навчання одного учня витрачають 19-26 тисяч гривень. У економічно-математичному ліцеї – 22 тисячі гривень. Але ж порівняйте рівень навчання та оснащення закладів.

На підтвердження всього вище написаного і доказом того, що це все реально, давайте гайнемо вчитися у Чехію чи Польщу, припустимо. Де рівень і якість освіти учнів у школах на найвищому рівні. До того ж, за учнем закріплене медичне страхування, депозит на рахунку дитини, шкільна форма, відмінне харчування, проживання (кому це потрібно), безліч практичних гуртків, іноземних мов, новітня техніка. Вартість навчання на одного учня у рік становить від 22-26 тисяч гривень.

Що ж відбувається з освітою у Тальнівському районі? Чому діти мають страждати від бездіяльності влади? В одних школярів у школі є все для ідеального розвитку та навчання. Інші змушені в морози бігати в шкільний туалет надворі і сприймати матеріал лише на картинках підручника, в кращому випадку. Валентина Любомська, голова райради, будучи на посаді і не зробивши анічогісінько для освіти району, продовжує марнотратити бюджетні кошти. Все робиться не на користь дітей! Хіба школярик з села не має права навчатися у сучасній, теплій, комфортній та новітній школі? Хіба ці дітки не можуть мати гарні смачні сніданки, зручні парти та стільчики, супер нову спортзалу та потужні комп’ютерні класи, безліч гуртків для розвитку, теплі клуби для концертів і багато чого іншого? Хіба це нереально для дитини – навчатись у кабінетах фізики чи хімії, чи вивчати мову у лінгафонному? Батьки учнів можуть нарікати на побиті дороги, якими боятимуться возити дітей до школи у сусіднє село, та ще й невідомо на якому автобусі, чи безпечному взагалі? Цього б нічого не було, якби Любомська мала чіткий план розвитку району. Поклопотала б і добилася ремонту доріг, якими їздитимуть автобуси зі школярами, а не бралася за ремонт доріг (посеред чистого поля), забезпечила б район шкільними автобусами, укомплектувала б школи. Як бачите, державних коштів для шкіл Тальнівського району виділяється втричі більше, ніж у Чехії на 1 учня, а результат цих витрат залишає бажати кращого. Тому постає питання: куди йдуть ці кошти? Але Любомській гребти гребінкою премії куди приємніше, ніж закотити чиновницькі рукава і потурбуватись про сільських школяриків, які можуть мати те, що мають діти з великих міст. Хіба у нашого району немає перспективи? Вона є, але зайнятися нею нікому.

Запитаєте, до чого ж тут Любомська? Саме районна рада є засновником усіх шкіл Тальнівського району, а Валентина Любомська є керівницею райради. Якщо керівник не на своєму місці – у районі усе робитиметься коту під хвіст!

Анна ДРАГУН

26.06.2020 13:44
Переглядів: 2802
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.