Тальнівські рибалки б’ють на сполох: «За три десятки років наші нащадки зможуть побачити рибу тільки у зоопарку»

Непосидючих тальнівських рибалок нічого не втримає, аби вийти на цілий день до улюбленої справи, і питання тут не стільки в улові. Рибальство для них – це цілий культ.

Днями випала нагода поспілкуватись з місцевими мисливцями за рибою. Проте, похизуватися щедрим уловом рибалки, які годинами сидять в очікуванні кльову, приїхали на місце риболовлі ще з самого ранку, дехто ще й з ночі, у вітряну нетеплу погоду, не змогли. За годину розмови – ні однієї рибини.

– За останні роки сильно зменшилась популяція риби такої як короп і карась, – стверджують одноголосно рибалки на Гірському Тікичі. – Колись багато ловилось на хробака, опариша, завжди на вечерю сім’ї була свіжа рибка. Зараз риби майже немає.

29-річний Михайло Чернишов займається спортивним підводним рибальством вже 7 років, а любительським ще з дитинства. Він каже: «Раніше, пам’ятаю, було багато риби. Зараз навіть добової норми не вдається впіймати, а це не більше 3-х кілограмів на одного. Якщо нічого не зміниться, то вже за три десятки років ми можемо зіткнутися з тим, що рибу наші нащадки зможуть побачити лише в зоопарку. На мою думку, є кілька причин, чому не видно зграй риб, котрі зустрічалися повсюдно ще кілька років тому. По-перше – річка Гірський Тікич дуже брудна: гниття рослин, шар намулу на дні, сміття, яке летить з полів і доріг. Екологічна ситуація на сьогоднішній день просто катастрофічна. Цим ніхто не займається, не чистить».

– А яку проблему створюють стічні води, – доповнює рибалка Сергій. – Прийдеш зранку, на річці тихо і видно, як по річці тече шлейф брудної води. Як ліску витягнеш, то відмити не можна.

– А гербіциди, які потрапляють у річку. Вони також шкодять рибній фауні, – каже рибалка Тарас.

– По-друге – води у річці катастрофічно мало, – продовжує Михайло. – Ніби не річка, а струмок. До справжнього повноводдя – ще дуже далеко. Пропри те, що взимку лили рясні дощі і снігу було достатньо, рівень води не збільшився, вона вся пішла в землю. Наприклад, поблизу Тарасівки, де раніше була глибина 2 метри, то зараз не досягає і 1 метру.

У цьому вдалося переконатись і мені візуально під час спілкування з рибалками.

– Казали, що у Вороному побудували каскад ставків, беруть воду з Гірського Тікича, через це річка зневоднена, – доповнює один із рибаків.

– Ще одна з причин – раки, яких розвелося дуже багато останнім часом, вони з’їдають ікру риби, – каже Михайло Чернишов. – Добувати їх дозволяється дуже мало, оскільки вони занесені до Червоної Книги України. В деяких державах він взагалі заборонений, а в нас до Червоної Книги занесений. Таку активну популяцію раків повинні контролювати відповідні служби і робити щось. Наприклад, дозволити ловити більшу кількість раків, ми б заплатили по закону те, що треба. Чи якісь інші альтернативні дії.

Але не лише ці чинники мають негативний вплив на рибні запаси. Рибалки б’ють на сполох – найбільшої шкоди завдає браконьєрство, яке за останні роки досягло загрозливих масштабів, набувши ознак організованої злочинності. До того ж ніхто не бореться з браконьєрами, які виловлюють ті мізерні залишки річкових мешканців. Існують ще й види браконьєрства, які справедливо можна назвати цинічним убивством.

– Рибалка-любитель, перш ніж піти на річку, має купити недешеві спінінги, різноманітні прикорми, наживки, підібрати гачки, годину розкладати снасті, бруднити руки наживою, а потім терпляче чекати кльову. Браконьєри ж цим не заморочуються: спінінг, котушка, намотаний на ній шнур, яким можна витягнути навіть бегемота, і прив’язаний драч, чи так звана муха. Ними зачеплюють здобич за будь-яку частину тіла. Оскільки ж велика рибина досить сильна, то переважно зривається, але через поранення вже немає шансів вижити, а дрібну просто викидають напівмертвою. Браконьєрство завдає великої шкоди біоресурсам, – переконаний Чернишов.

На жаль, ці факти не показують всієї загальної картини. Тому недарма наші рибалки-любителі вимагають негайних дієвих заходів, щоб зупинити повне знищення біоресурсів у наших водоймах. Варто дослухатись до них. Приміром, ті, з ким довелось поспілкуватись, вважають, що для збереження рибних запасів необхідно ввести зонування для промислового та любительського улову. Відстежувати і карати по закону браконьєрів. Екологам вивчити стан наших водойм, і після цього заборонити будь-який вилов риб до періоду відновлення її запасів. Мабуть, такі пропозиції цілком слушні. Головне, щоб до них дослухались ті, від кого залежить їх реалізація на практиці.

Катерина КІХТЕНКО