Тальнівець встановив вічний рекорд у хокеї

8 квітня 1973 року на чемпіонаті світу з хокею, що проходив у Москві, гравець московського “Спартака” Олександр Мартинюк встановив “вічний” рекорд. У грі зі збірною Німеччини форвард закинув вісім шайб.

“Нинішні гравці не вірять, що таке можливо. Зараз нападник за всю гру заледве двічі кине по воротах”, – каже Олександр Якимович.

Батько видатного хокеїста народився в селі Веселий Кут Тальнівського району Черкаської області. Був мобілізований на фронт. За кілька місяців до перемоги Яким Мартинюк був скалічений. Йому відірвало ногу.

“Яким приїхав з війни вже одружений, – згадує родич хокеїста Михайло Мартинюк. Чоловік орендує ставок у Веселому Куті. – У госпіталі познайомився з дівчиною-удмурткою. Трохи покрутилися в селі. А що було робити в колгоспі каліці? Виручило те, що Якима погукали в Москву колишні однополчани. Знайшли роботу. Там у вересні 1945 у нього народився син Олександр. Згодом у 1951 році – другий син Віктор”.

Олександр однаково захоплювався і футболом і хокеєм. У 1965 році став виступати за хокейний клуб “Крилья Совєтов.” За два роки перейшов у “Спартак”. Виступав в одній трійці з Олександром Якушевим та Володимиром Шадріним.

“Сашко щоліта приїздив до тітки Наді у Веселий Кут. Грав за місцеву футбольну команду. На гру гравці їздили вантажівками-літучками. Як він був на полі, то, зазвичай усі ігри завершувалися з рахунком 12:1, 10:0 на користь Веселого Кута, – згадує житель села Михайло Атаманюк. – Уже потім, як став відомим хокеїстом, усе село сходилося дивитися його ігри в складі збірної СРСР. Тоді телевізор був лише в голови колгоспу та на тракторній бригаді. Дядьки йшли в бригаду й там просиджували увесь вечір. Потім довго розповідали, як “наш Сашко забивав голи”.

У чемпіонатах СРСР Олександр провів 410 матчів і закинув 212 шайб. Скаржився, на тодішнього тренера збірної Анатолія Тарасова:

“Він завжди розбивав нашу трійку. То не брав Якушева, то мене відчіплював”.

У 1973 році збірну очолив знаменитий футболіст і хокеїст Всеволод Бобров. На чемпіонат світу він узяв усіх трьох спартаківців. Вони віддячили чудовою грою.

“У грі з німцями були якісь дива, – згадує Олександр Якимович. – Як тільки кину по воротах – гол. Під’їжджаю мінятися до лави запасних – усі сміються. Почали “піддьоргувати” армійця Володимира Петрова, який був кращим бомбардиром. Кажуть, зараз Мартинюк ще 5 шайб закине і стане кращим бомбардиром. Той дувся”.

В наступному матчі СРСР грав зі збірною Польщі. Борис Михайлов пообіцяв перевершити рекорд Мартинюка. Та як не старався, влучив у ворота лише сім разів. Рекорд Мартинюка залишився вічним.

“Зараз на чемпіонаті світу сім закинутих шайб у семи матчах буде неабияким результатом, – каже Олександр Якимович. – А я в одній грі закинув вісім”.

У 1977 Мартинюк пішов зі “Спартака”. Йому дозволили виступати за кордоном – в австрійському “Капфенберзі”. Там він був граючим тренером. У 1980 році остаточно повісив ковзани на цвях. Ще кілька років приїздив у село. Коли померла тітка Надя, перестав їздити. Та про односельців не забував. Кільком допоміг знайти хорошу роботу в Москві. Не гордився. Завжди запрошував у гості.

“Зараз Олександру Якимовичу 70 років, – каже Михайло Мартинюк. – Має двох синів – Олександра й Дениса. Старший – льотчик. Закінчив Кіровоградське льотне училище. Менший – хокеїст. Грає за океаном”.

Юрій СТРИГУН