Про музкерівника з Тальнівщини, яку вихованці називають другою мамою

«Діти люблять увагу і щоб з ними говорили по-дорослому»

46-річна Валентина Радченко вже 8 років працює у Тальнівському садочку «Берізка», що на Черкащині. Сучасна, яскрава жінка з почуттям гумору та чудовими організаторськими здібностями від початку своєї педагогічної кар’єри завоювала прихильність вихованців садочку від наймолодших і до найстарших. Валентину Юріївну у місті знає чи не кожен вихованець дошкільного закладу, не забувають і випускники.
– Мій тато дуже хотів, щоб я навчилася грати на фортепіано. Навіть коли будував наш будинок, говорив, що стіна у вітальні буде облаштована спеціально під піаніно. Коли закінчила школу, вступила у музичне училище. Співала в хорі, ходила на танцювальний гурток. Згодом вийшла заміж, народила доньку. Після того працювала у садочку в районі щебеневого заводу, але через сімейні обставини покинула роботу і досить тривалий час була домогосподаркою. Але заняття музикою не полишала, постійно грала улюблені композиції Моцарта, Шопена, – згадує Валентина Радченко.
Через деякий час подруга Валентини Юріївни запропонувала їй спробувати попрацювати музичним керівником у садочку «Берізка», адже знала, як та любить діток і за будь-якої нагоди з радістю з ними побавиться.
– Згадую свій перший робочий день, тоді мені було страшно. Пам’ятаю, як зараз: 2 лютого мене представили усьому колективу «Берізки». Потім розповіли, що входить у посадові обов’язки, повідомили, що потрібно готувати діткам весняні свята, а їх мало бути аж 6. Вдячна дівчатам-колегам, які тоді мені дуже допомагали, підказували, пояснювали, – ділиться спогадами жінка.
Після першого робочого дня музкерівником пройшло аж 8 років, але жінка пам’ятає кожного зі своїх вихованців. Із захопленням розповідає про своїх перших випускниць, які зараз вже дорослі школярки і усі відвідують танцювальні гуртки.
– Діти люблять, коли мене залишають на групі – усі радіють. Малята люблять увагу і щоб з ними говорили по-дорослому. Сміючись, згадую, як найменшим важко вимовити моє ім’я та по-батькові, тому я буваю і Рулівна, Летина Рулівна, Юра Валентинівна, Юрік. Дехто з маленьких діток кликав мене мамою, говорячи, що на неї схожа. Найприємніше те, що я завоювала у дітей авторитет, зі мною можуть говорити, як з подругою. Усіх вислухаю, обійму та поцілую, – посміхається музкерівниця.
На музичних уроках та святах у садочку завжди лунають сучасні запальні пісні, їх Валентина Юріївна готує для сценарію завчасно. Разом з іншими виховательками «Берізки» гарно прикрашають святковий зал до кожного заходу, шиють сценічні костюми, придумують декорації. Все це робиться у дружній «дитсадковій» родині. Музкерівниця з посмішкою згадує, як шила і придумувала костюм пса Сірка та декоративні вареники до Андріївських вечорниць.
– Як прийдуть до мене на репетиції оті маленькі кнопки готуватись до свята, хтось вперше, плаче, боїться. Радію, коли виходять із зали усі з посмішками, співаючи та пританцьовуючи. До кожної дитини треба підхід: кого похвалити, кого підтримати. З найменшими треба все робити в ігровій формі, забавляти, дуркувати. Наступного разу, приходячи на музичне, малята вже знатимуть, що у залі їм буде весело, а не страшно, – ділиться Валентина .
Про тонкощі роботи з дітками говоримо досить довго, адже у цій справі своя специфіка, яку за роки напрацювань видно у жінки зразу.
– Сценарій на свята для кожної групи має бути адаптований під вікову категорію. Протягом року з дітками репетируємо сценки, вчимо пісні, танці, проводимо спортивні свята, вечорниці. Моїх вихованців запрошують виступати до Дня міста та Дня Незалежності на сцені, – показує фото діток зі свят у садочку.
Потім додає, що свою роботу і дітей обожнює найбільше. Адже щоранку, гарно одягнена, із посмішкою на устах, Валентина Радченко поспішає на роботу до своїх маленьких вихованців. Йдучи містом, чує «Привіт», «Добрий день» ледь не від кожної дитини. Менші вигукують: «Це ж моя Рулівна із садочка!», старші – махають привіт із машин та шкільних автобусів, підходять, обіймають у магазині.
– На День Святого Валентина мій вихованець привітав мене валентинкою та квіткою. Перед цим подзвонив і сказав: «Юріївна, ти де? Якщо у кабінеті, сиди там і нікуди не виходь. Я зараз прийду». Від таких моментів на душі ще приємніше, що тебе люблять і пам’ятають, – додає Валентина Юріївна.

Анна ДРАГУН

09.04.2020 11:35
Переглядів: 1715
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.