Вісті Черкащини Працівники дитсадочка на Тальнівщині виготовляють локшину, випічку та тушковане м’ясо для захисників
У Романівці на Тальнівщині, каже директорка ЗДО «Сонечко» Валентина Степанівна Галушко, бажання допомагати, тримати надійний тил, реалізується завдяки згуртованості та небайдужості всіх жителів села. Саме тому її колективу, а також працівникам з відділу культури та учасникам художньої самодіяльності, які долучаються, вдається трудитися разом для спільної справи.
Жінка дуже вдячна всім, хто в цьому бере участь. Адже гуртом їм вдалося виготовити 2075 банок тушкованого м’яса. З яких 992 банки із м’яса, що надавала міська рада та 1083 – каші та паштет, з продуктів куплених за кошти романчан. Власників автоклавів пані Валентина називає безвідмовними та відповідальними людьми і наголошує, якби не вони, то праця дівчат пішла б нанівець. Цікаво, щодо банок, які використовували працівниці дитячого садочка для консервації, то збирали буквально по всьому селі. І купували, і зносили люди, і вимивали всі баночки, які знаходили у людей похилого віку та у самотніх чоловіків.
– У нас дуже добрі та чуйні люди в Романівці. Якщо я подзвонила на кілька телефонів і сказала слово «треба», то зразу ж всі передають один одному і починають приносити те, що необхідно. Ось сталася війна, ми разом з дівчатами почали ліпити вареники та готувати млинці з м’ясом. Потім взялися в’язати сітки, пекти пиріжки. І все це завдяки нашому дружньому колективу та односельцям, які не стоять осторонь, – розповідає Валентина Степанівна.
Наголошує, що місцеві підприємці завжди стоять на варті. Навіть самі можуть пропонувати ідеї, а потім фінансово допомагати для їх реалізації. Так, коли пекли пиріжки, користувалися тільки однією духовкою. Це було не зручно і займало багато часу. Тоді Людмила Манзенко принесла ще одну новесеньку і справа пішла швидше. Окрім того, жінка, як розповідає Валентина Степанівна, завжди допомагає всім, чим може: і продуктами, і коштами, і транспортом. Та ще й каже, щоб не запитували, а брали те, що потрібно самі в магазині, який вона тримає. Таким чином було спечено більше 600 пиріжків.
А от ще один місцевий підприємець – Микола Бевзенко, також всіляко допомагає. Він, як каже Галушко, «підкинув» ідею виготовлення домашньої локшини (затірки). Тож, дівчата зразу ж взялися за її втілення. Для цього використовували яйця, які позносили романчани, а також замішували спершу на своєму борошні, а потім Бевзенко привіз ще. У результаті спільними зусиллями намісили затірки із 1800 яєць – це приблизно до 200 кг продукту.
– У нашому колективі дружня та затишна домашня атмосфера. Дівчата завжди відгукуються на пропозиції, не рахуються з власним часом, з коштами, робимо все разом і з допомогою односельців. Тому дякуємо всім, хто долучається. Не було в нас проблем і з транспортом, хоча й бензин нині дорогий та рідко наявний. Проте відмов стосовно доставки ніколи не отримували.
Ми також брали участь у ярмарках, які нещодавно були у нашому селі. Люди й досі запитують, коли ще будуть такі ярмарки, бо хочуть щось придбати. Та ще й купують не за ті кошти, що продається, а дають більше, бо знають на що ці гроші витрачатимуться, – розповідає Валентина Степанівна.
Всю виготовлену продукцію, як інформує Галушко, доставляли і переселенцям, і захисникам. Навзаєм отримували тільки позитивні відгуки, щиру подяку і побажання – «міцного здоров’я». Тож кажуть, що й надалі трудитимуться, аби бути корисними і забезпечувати нашим захисникам надійний тил.
Ольга МОСКАЛЕНКО
