Подружжя лікарів з Тального поділилися секретами подружнього щастя - Вісті Черкащини

Подружжя лікарів з Тального поділилися секретами подружнього щастя

Кожне кохання має свою історію. Про те, як познайомилися, зуміти побудувати міцні стосунки, виховати двох синів, поєднуючи лікарську професію, подружжя Яблонських з Тального, читайте у матеріалі.
Валентина Петрівна, незважаючи на свій поважний вік – 73 роки, є успішним кардіологом у Тальнівській багатопрофільній лікарні. Її чоловік, відомий акушер-гінеколог Іван Миколайович, зараз на заслуженому відпочинку. Його знання та майстерність допомогли з’явитися на світ багатьом діткам, а скільком породіллям врятував життя, не порахувати.
Доля звела чоловіка з молодою (Валентина Петрівна на 8 років молодша від чоловіка), активною та вродливою лікаркою-терапевтом, коли він переживав не зовсім вдалий період свого життя – розлучення. Дівчина змогла відігріти розбите серце. Закохалися. 2 роки зустрічалися, а потім одружилися.
– Набридло їздити до неї в Житомир, та й одружився, – каже жартома чоловік. У 1984 році Івана Миколайовича направили завідуючим відділення у Тальнівську районну лікарню. За ним поїхала і молода дружина, хоча мала пропозицію залишитися в Житомирі. А потім була робота в Алжирі у складі радянської делегації. Валентина Петрівна супроводжувала туди свого чоловіка. Згадує, як мама не раз дорікала: «Він їде туди лікарем, а ти особою, яка його супроводжує? Для чого ж ми тебе стільки вчили?». Адже у Алжирі працював лише Іван Миколайович, дружина займалася самовдосконаленням, вчила мову та традиції корінних народів. Яблонському доводилося багато працювати, в основному це були пологи, адже у цій африканській країні акушерська служба не була на високому рівні. Дуже багато патологій зустрічалось у жінок, що народжували. Івану Миколайовичу доводилося приймати до 20 пологів в день, він був безвідмовний і зарекомендував себе як хороший спеціаліст.
– Івана там боготворили, він був наставником для багатьох лікарів, – згадує дружина алжирський період життя і розповідає, як одного разу, коли у чоловіків вихідний за ним приїхала машина, вона сказала, що його немає вдома. Та неправда ледь не стала ціною життя однієї пацієнтки. – Більше я такий гріх не брала на душу. Іван Миколайович працював там і вдень, і вночі.
Через три роки подружжя Яблонських повернулося в Тальне. Іван Миколайович завідував відділенням акушерства та гінекології, а Валентина Петрівна освоїла нову спеціальність – кардіологію. Відтоді дбає про «сердечне» здоров’я своїх пацієнтів. Зізнається, що намагається йти в ногу з часом – відвідує лікарські конгреси та конференції, навчається на курсах вдосконалення, не соромиться запитати поради у колег, все заради того, аби пацієнту було добре, заради його одужання.
Жінка любить те, чим займається, впевнена, що не помилилася з вибором професії. Як і з вибором коханого чоловіка, у шлюбі з яким прожили 44 роки, виховали 2-х прекрасних синів. Старший, як батьки, працює лікарем, молодший – юрист.
З висоти прожитих років Валентина Петрівна вважає, що, можливо, не достатньо багато часу приділяла дітям: певний період, коли вони з чоловіком жили в Алжирі, їх виховували бабуся з дідусем.
Жінки-колеги Валентині Петрівні не раз кажуть, що вона справді прожила «за мужем» – як за міцною кам’яною стіною. Щаслива жінка!
На це Яблонська жартома відповідає: «Якби за кожні 10 років подружнього життя давали звання «героїні», то я була б нею вже 4 рази. У сімейному житті важливо йти на компроміси: де змовчати, а де включити й «блондинку». А ще, любі мої жінки, вчіться бути просто жінками, а не тягловою силою!»

Ліна ЯЛОВСЬКА

01.03.2021 11:40
Переглядів: 3026
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.