Назавжди 28: Тальнівська громада попрощалася з Андрієм Лісовенком

Сьогодні жителі Тальнівщини стояли на колінах перед молодим життям, яке безжально обірвала війна… Перед долею, якій судилося бути значно довшою, перед мріями, яким уже не судилося здійснитися. Ми прощалися з Андрієм Лісовенком, нашим земляком, якому назавжди залишиться 28…

Війна забрала його життя, але найстрашніше — вона залишила невимовну порожнечу в душах тих, хто любив його, чекав і до останнього вірив у щасливе повернення…

Андрій народився 6 квітня 1998 року в Тальному. Тут минули його дитинство й юність, тут він зростав, навчався, дорослішав. У звичайній українській родині родині його змалку привчали до праці, вчили поважати старших, цінувати людей і місце, де народився.

Він не цурався жодної роботи, допомагав батькам по господарству. А ще любив ходити на рибалку з татом. Здавалося б, звичайні родинні миті. Але з роками саме вони стають особливо дорогими. У них — час проведений разом, родинна пам’ять, яку вже ніколи не повторити.

Для мами він був найдорожчим сином, її хлопчиком, якого хотілося вберегти від усіх життєвих негараздів.

Для батька — сином, із яким пов’язані роки дорослішання, спільної праці й тихої батьківської гордості. І скільки б не минуло часу, для них Андрій назавжди залишиться їхнім хлопчиком, якого вони ростили, оберігали й відпускали в доросле життя, сподіваючись на його щасливу долю.

У 2015 році Андрій закінчив Тальнівську школу № 2. Згодом навчався в Кузьминському професійному аграрному ліцеї на Вінниччині, де здобував професію тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва. Працював за кордоном, а потім повернувся до рідного Тального й трудився на приватному підприємстві.

Він умів працювати, хотів сам заробляти, прагнув упевнено стояти на ногах. Як і більшість молодих людей, думав про майбутнє, про родину, про достаток, про те, як облаштувати своє життя.

У 2022 році Андрій створив сім’ю. А потім у його житті з’явилася донечка Єва.

І, мабуть, немає потреби багато говорити про те, що означає для чоловіка стати батьком. Достатньо знати, як сильно Андрій любив свою доньку. Вона була для нього найдорожчою. У її маленькому світі він був татом — тим, хто може розсмішити, пригорнути, підняти на руки, зробити звичайний день особливим…

Андрій прагнув простого людського щастя. Та повномасштабна війна покликала до іншої, небезпечної дороги.

17 травня 2026 року Андрія призвали на військову службу за мобілізацією. Він став до лав українського війська, служив майстром відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону систем військової частини А7015.

Поруч із побратимами молодий хлопець проходив військову службу, виконував бойові завдання, ділив із ними непрості фронтові будні. Вони були поруч із ним у дні, про які рідні знали лише з його розповідей.

На жаль,15 жовтня 2026 року Мужній, сильний, відданий Україні воїн Андрій Лісовенко загинув під час виконання бойового завдання в місті Дружківка Донецької області внаслідок удару ворожого безпілотника.

Такі звістки не вкладаються в людську свідомість. Ще вчора людина була частиною чиїхось планів, розмов, надій. Її чекали, про неї думали, за неї хвилювалися. А потім настає день, коли замість повернення додому — похоронна процесія, замість голосу — тиша, замість майбутнього — спогади.

Сьогодні найважче його рідним. Батькам Оксані й Анатолію Лісовенкам, які проводжають у вічність свого сина. Бабусі Ганні Данилівні, сестрі Мирославі, тіткам Світлані і Тетяні, усім рідним і близьким, для яких ця втрата назавжди залишиться болем, якому неможливо знайти пояснення.

І маленькій Єві, яка ще не може до кінця зрозуміти, чому тато не повертається. Чому його не можна обійняти, почути його голос, побачити поруч…

Життя Андрія обірвалося надто рано, і жодні слова не здатні змінити цю гірку правду. Наш обов’язок — берегти пам’ять, щоб ім’я Андрія Лісовенка залишалося частиною історії Тальнівщини й жило в серцях тих, хто його знав.

Від імені Тальнівської міської ради, усієї нашої громади висловлюю щирі співчуття родині нашого Героя. Немає таких слів, які могли б полегшити ваш біль. Немає слів, здатних повернути його. Але сьогодні поруч із вами — люди, які розділяють вашу скорботу, схиляють голови перед пам’яттю Андрія і сумують разом із вами.

Нехай Господь дасть вам сили пережити цю непоправну втрату.

Нехай світла згадка про нього додає вам сил.

Схиляємо голови перед пам’яттю Андрія Анатолійовича Лісовенка.

Благословенна пам’ять, низький уклін, честь та шана

Захиснику України!

За упокій душі Андрія Лісовенка у Свято- Петропавлівському храмі відбувся молебень. А після прощання на площі біля пам’ятника Героям Небесної Сотні- нашого земляка-Героя поховають на кладовищі міста Тальне…

Пресслужба Тальнівської МТГ

Читайте також: Освіта Тальнівщини в умовах війни: реформа, бюджетні обмеження та проблема підвезення школярів

Читайте нас також в Telegram!