Найбільше переможців Малої академії наук у Тальному має Людмила Юлдашева, яка викладає у Київському виші - Вісті Черкащини

Найбільше переможців Малої академії наук у Тальному має Людмила Юлдашева, яка викладає у Київському виші

Наміри поспілкуватися з Людмилою Юлдашевою ми мали ще десь на початку року, коли стали відомі результати ІІ обласного етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук у поточному навчальному році. Людмила Петрівна є наставницею трьох переможниць цьогорічного конкурсу. Вікторія Овчарук та Ірина Омельченко, обидві 11-класниці Тальнівського економіко-математичного ліцею, зайняли 1-і місця та Софія Бабій, учениця 9-класу цього ж ліцею, виборола 2-е місце у престижному конкурсі. Слід зауважити, що це не перші перемоги юних тальнівців у конкурсі наукових робіт. Переможців обласного конкурсу МАН у Людмили Юлдашевої уже більше сотні. У середині липня нарешті наша зустріч відбулася. Розмовляємо в парку Шевченка, що в центрі Тального. Гамірні діти, шум вулиці (як раз час пік) – ніщо не заважає слухати щиру та відверту у спілкуванні пані Людмилу. Вся справа в тому, що Людмила Петрівна – кандидат філологічних наук, зараз викладає у Таврійському національному університеті в Києві. Додому приїздить не часто: лише у справах та навідати батьків, родину. Зізнається, що любить Тальне, бо тут народилася й виросла, тут і школу закінчила із золотою медаллю. З вибором професії визначилась одразу: знала, що буде вчителем, та не знала, яким саме: чи то математиком (тому що батьки надавали перевагу цій науці), чи то істориком, чи філологом. Врешті, зупинилася на вивченні мови, тому на початку 90-их вступила до Черкаського університету на філологічне відділення і закінчила відразу два факультети – української та російської філології. Студентські роки промайнули швидко. Здібну студентку помітили і запропонували вступати до аспірантури. -В аспірантурі навчатись на той час я не хотіла, була переконана, що моє покликання – школа, – розповідає. – Отож пішла вчителювати в сільську школу у Павлівку Першу». Кажуть, що вчитель – професія, яку потрібно любити душею, інакше, працювати не вийде. Недарма, про свою першу роботу Людмила Юлдашева розповідає з щирим захопленням. Про таких в народі кажуть: «вчитель від Бога». Адже робота справжнього вчителя не закінчується дзвінком з уроку. Працюючи вчителем, продовжувала далі навчатися та загалом здобула п’ять вищих освіт: одна із них – англійська мова і зарубіжна література, а інша – це переклад з германських мов, згодом закінчила ще менеджмент освіти. У 2001 році пані Людмилу запросили викладати у Тальнівський будівельно-економічний коледж зарубіжну літературу та англійську мову. Пізніше перейшла на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи економіко – математичного ліцею. – Власне, це був один з найкращих періодів мого життя. Я тут могла себе абсолютно у всьому реалізувати. Дуже дружній колектив, багато нових друзів. Велика підтримка й допомога Валентини Никифорівни Тресницької, директорки закладу. А головне – це діти, які хотіли працювати. І я повірила в них. Вважаю, якщо ти віриш людині, то й вона покаже себе якнайкраще, – розповідає викладачка. З часу відродження активної діяльності Малої академії наук України, Людмила Петрівна долучилася до пошуку та виховання обдарованої молоді – наукової зміни держави. Учні ліцею, вихованці Людмили Петрівни, 22 рази ставали переможцями всеукраїнських інтелектуальних конкурсів та олімпіад і на високому рівні презентували себе. «Пам’ятаю своїх перших, абсолютноталановитих, оригінальних учениць, дев’ятикласниць – Вікторію Косменюк, Тетяну Овчарук і Вікторію Підлубну. Вони були дуже здібні і зацікавлені літературою. Частенько на перервах приходили до мене просто поспілкуватися. Я звернула на них увагу і запропонувала їм взяти участь у конкурсі МАН, щоб реалізувати їхній потенціал. А вони не відмовилися. Зазвичай, участь у таких конкурсах брали учні 10-11 класів, тому в дівчаток не всі повірили. Не зважаючи ні на що, я взялась за цих дітей і не помилилася, – згадує викладачка, а в очах радісний смуток. – Вони всі привезли з області перемоги. Це була наша перша перемога. А вже з наступного року ми почали їздити на Всеукраїнські конкурси та олімпіади. І Віка Косменюк одразу здобула 2-е місце. Потім до цих дівчаток приєдналась ще Яна Канєвська і ми уже здобули чотири перемоги». За словами викладачки, з талановитими дітьми працювати нелегко. Кожна дитина зі своїм характером, для кожного треба знайти час та зрозуміти.

«Зазвичай, я знаю, хто на що здатен і вимагаю більшого, а вони викладаються на повну і показують, що вони це можуть»,- каже Людмила Петрівна. Переважно, теми пропоную сама, але є такі випадки, коли вони приходять зі своєю. Наприклад, Яна Канєвська обрала фольклористику й тему, пов’язану із замовляннями, що побутували серед жителів нашого району. Ми тоді їздили у Майданецьке і збирали це все», – згадує свою здібну ученицю. Додає, що навіть з часом підтримує з ними всіма теплі стосунки. Багато з них не обрали філологію чи журналістику своїм фахом, та це не засмучує, бо вони навчилися йти до перемоги, що набагато важливіше. Маючи міцні знання, вони без проблем, вступали і закінчували престижні українські вузи. Дехто навчався закордоном. Мирослава Доманіцька, Анна Долоніна, Яна Свідерська, Лєра Андріянова, Оксана Зінченко, Настя Сокуренко, Саша Приліпко, Катя Тимченко – вчителька називає імена своїх переможниць, каже , що кожна з них залишила слід у її серці. Зараз Людмила Петрівна викладає загальне мовознавство у виші, працює в робочій групу зі створення навчальних програм із зарубіжної літератури. і, здавалося, уже могла б і залишити своїх тальнівських ерудитів. «Тальне для мене дуже багато значить, – зізнається, – тут мої батьки, мої друзі,мої учні – моє все. Я не має наміру поривати зв’язки. Тут легко працювати, тому що керівництво освіти громади, зокрема Раїса Михайлівна Карман, у всьому підтримує мене й допомагає». Мабуть, тому й продовжуєЛюдмила Петрівна керувати науковою роботою у Будинку дітей та юнацтва. Під час карантину доводилося консультувати учнів телефоном, по Скайпу. Щороку супроводжує їх на захисті робіт в Києві. Цього року не було ще Всеукраїнського конкурсу, він відбудеться аж у листопаді. Тож побажаємо Людмилі Петрівні і її ученицям перемог.

Ліна ЯЛОВСЬКА

15.08.2020 09:00
Переглядів: 1512
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.