«Ми б’ємося заради Перемоги»: чому військовий із Тального став на захист України

38-річний тальнівчанин Дмитро Розпутній з позивним «Мітяй» виконує завдання у найгарячіших точках бойових дій. Захисник стриманий та небагатослівний. На початку повномасштабного вторгнення втратив друга, який був військовим, після цього вирішив піти на війну. Брав участь у боях за населений пункт Піски Донецької області. Двічі був поранений. Після лікування у госпіталі повернувся на фронт і продовжує захищати Батьківщину.
Коли Ви вирішили стати на захист нашої держави?
– Коли розпочалась повномасштабна війна, я зрозумів, що маю бути серед тих, хто боронить нашу Україну. Спочатку стояв на блокпостах у Тальному, допомагав облаштовувати бомбосховища. В перших числах березня я пішов до військкомату. Через два тижні вже проходив підготовку в навчальному центрі. Після проходження навчання був направлений в одну із бойових частин, яка вирушила на Донецький напрямок, – розповідає чоловік.
Задовго до війни, після закінчення школи, Дмитро пішов працювати будівельником у приватну компанію. За цей час об’їздив майже всю Україну. Працював за кордоном. Чоловіка вдома чекає дружина і двоє синів.
Зі слів військового, його мотивацією стало те, що він захищає майбутнє своїх дітей від усього, що несе за собою росія та її армія. А всюди, де він з цією армією стикався, бачив насилля, безлад, грабунок, страждання. Крім того, він відчуває, що перебуває на своєму місці та робить свій внесок у Перемогу.

Що відіграє важливу роль у війні?
– Дуже важливу роль на війні мають твої побратими. Завдяки їм ти можеш вижити, виконати завдання, а після цього ще й залишитись у доброму гуморі та при розумі. Важливо відчувати підтримку і в тилу. Мій підрозділ завжди відчував допомогу волонтерів, які у разі гострої необхідності допомагали закрити наші потреби: машину, тепловізор, квадрокоптер, їжу, медикаменти. Особливо це відчувалось на початку війни.
На війні потрібно цінувати кожен момент і проживати його по максимуму, бо «завтра» може й не настати,– каже чоловік.
Додає: усі сумують за рідними, коханими. Буває так, що кілька тижнів можеш не виходити на зв’язок. Також на війні я зрозумів, наскільки сильно цінуєш речі, які у мирному житті здаються звичайними. Рідне Тальне, моїх друзів, прогулянки з сім’єю.

Очевидно, що на передовій комфорту мало. В яких умовах Ви живете?
– Ми працюємо від дванадцяти годин на добу, без вихідних. Часу на побутові речі залишається мало. Маємо облаштоване одне чи навіть декілька місць, де можемо переночувати. Але все наше життя – це виїзд. Було таке, що чотири дні перебували на позиції, не повертаючись до місця дислокації. Побут – це знайти можливість помитися від болота чи пилу, приготувати їжу на багатті. Є військові, які тимчасово не можуть воювати на позиції. Тому хлопці готують нам локації для ночівлі: копають окопи, накривають бліндаж, аби ми мали де поспати, а вранці були готові до боротьби. Найгірше – коли на тебе капає зверху, – відповідає Дмитро.

Хлопець дякує усім хто перебуває на своєму місці у тилу. Енергетикам за відновлення світла, рятувальникам за працю у нелегкий час, працівникам заводів, фабрик, агропідприємств, які своєю працею підтримують нашу економіку і забезпечують бійців на передовій усім необхідним.
Дмитро зі своїми побратимами робить все можливе, аби найшвидше прогнати окупантів з нашої землі. Вдома на чоловіка чекають рідні, дружина та двоє синів – Марк та Гліб, яких він мріє якнайшвидше обійняти і виховувати у вільній, процвітаючій Україні.

Ярослав КАРПОВІЦЬКИЙ

«Крим буде повернуто комбінованим шляхом: і силою і дипломатією. Але без сили нічого не буде. Наші підрозділи увійдуть туди зі зброєю в руках. Наша ціль – і ми її досягнемо – це повернення до кордонів 1991 року, у яких Україна визнана усіма суб’єктами міжнародного права», – начальник ГУР Кирило Буданов.

«Основа нашої стійкості – Люди. Це люди, які взяли до рук зброю, щоб захистити своїх рідних, свої оселі і свою державу від ворожої неспровокованої та невиправдної агресії. Це люди, які зараз, у цю хвилину б’ють окупанта, тримають позиції, мерзнуть в холодній землі, рятують життя побратимам, допомагають війську всім, чим тільки можна допомогти», – головнокомандуючий Збройних сил України Валерій Залужний.

«Український народ має сильний характер. У них багато мужності», – президент США Джозеф Байден.

«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!» – Тарас Шевченко.