Математика – для всіх: учителька з Тального про те, як зацікавити дітей своїм предметом

Оксана Потапова – учителька математики у Тальнівській гімназії №3, закохана в царицю наук, розповідає про неї із захопленням. Головне, вважає, навчити дітей учитися.

Математика – це суперсила, якою можуть володіти всі. Багато з тих, хто боїться цього предмета або вважає, що не має до нього здібностей, насправді може легко впоратися з більшістю математичних завдань. У кожного є свій рівень. Не всі можуть навчатися на 12 балів чи здати мультипредметний тест на 200. Якщо просто математику вивчати послідовно, одну тему за іншою, то вона навіть приносить задоволення, – каже вчителька.

Оксана народилася в Тальному 19 травня 1990 року. «Де народилась, там і згодилась», – сміється вона.

Дівчинка виростала в сім’ї, де панують доброзичливість, увага один до одного, вміння вислухати іншого, повага до старших. Мама, Дозорець Лідія Анатоліївна, працює вчителем початкових класів Тальнівської гімназії №3. Вона завжди була для донечки порадницею і подружкою. Тато, Дозорець Олександр Васильович, зараз на пенсії, трудився машиністом.

Я росла жвавою дівчинкою, у школі навчалася на відмінно, – розповідає Оксана. – Тальнівський економіко-математичний ліцей закінчила успішно.

Росла багатогранною дитиною: любила вишивати, грала в збірній шкільній футбольній команді, дуже любила читати й художню літературу, і повчальні цікаві історії про людські долі, які друкувалися в журналах. Любов до книги жінка несе крізь життя.

–Коли на уроках української та зарубіжної літератур учителі дозволяли прочитати лише уривки з того чи іншого програмового твору, я цим не задовольнялась, – каже вона, – а йшла до бібліотеки, щоб узяти книгу й прочитати цілком.

Любов до вчителювання прийшла з дитинства. Дівчинка допомагала мамі малювати, вирізати, клеїти, ліпити. Тому вибір професії був свідомий: в Оксани не було помислів, що може навчатися деінде.

–Я любила і математику, й українську мову, – каже вона. – Мої думки кидалися впростіч: який предмет обрати для навчання в університеті? Вибрала-таки математику, розуміючи, що це – важливо, а головне – цікаво.

Оксана дуже хотіла навчатися в столиці. 2007 року вступила до Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова. Закінчила університет з червоними дипломами, здобувши освітній ступінь бакалавра, а потім – магістра. Повернулася у своє рідне містечко Тальне, вийшла заміж і почала працювати в школі.

Оксана Олександрівна стверджує, що вчительська робота важка, часом невдячна, але вона наснажує, підтримує, тримає в тонусі. І дивовижне те відчуття: ділитися знаннями з іншими людьми.

–Математика – це предмет, який учні вважають чи не найскладнішим, – каже вчителька. – Є серед них такі, яким вона дійсно подобається, є просто старанні діти, які правильно виконують усі завдання, інші надають перевагу іншим предметам чи заняттям. Тому радіє серце, коли виходиш з уроку з усвідомленням: частина школярів матеріал таки зрозуміла й на наступному уроці його відтворить.

Учителька переконує їх:

–От, наприклад, їдемо дорогою по ямах і думаємо: «Швидше б їх минути». А як мчимо гладенькою дорогою, то радіємо: «О, гарно!» Розглядаємо краєвиди, п’ємо каву. Так само й з математикою. Коли одні пробіли, одні ями в знаннях, тоді думаєш: «Швидше б ця тема минула, наступну вже зрозумію». Ні, так не буде! Якщо ви початкові теми загладите, то математика стане втіхою.

Педагогиня розповідає, що на кожне заняття намагається дивитися учнівськими очима, міркуючи: «Якби я була дитиною, чи сподобалося б мені таке пояснення вчителя, чи легко мені було б розв’язувати задачі?»

Оксана Олександрівна хвалиться, що в неї були були учні, які в 6 й 7 класі переробили всі до єдиного завдання з підручника математики.

–Діти-унікуми, – каже вона. – Усі без винятку хотіли працювати, усі трудилися.

З початком повномасштабної війни вчителька, як і всі українці, розгубилася, упала в розпач. Що буде? Як жити далі? Як і навіщо працювати? Кому зараз навчання потрібне? Згодом прийшло розуміння, що освіту обов’язково треба зберегти. Педагогиня постійно на зв’язку з учнями в усіх можливих месенджерах, веде сторінку в Інстаграмі, ділиться хитриками (лайфхаками) в TikTok. «Теплі стосунки з дітьми – запорука успіху», – каже вона.

Оксана Олександрівна спостерегла, що деякі учні подорослішали, порозумнішали, по-іншому почали сприймати світ.

Педагогиня користується авторитетом серед дітей і батьків.

–Радію, коли школярики біжать до мене, діляться своїми радощами й турботами, – розповідає вона. – Люблю дітей, люблю й ціную життя.

Оксана Потапова бере участь у громадському житті: увійшла до складу молодіжної ради Тальнівської громади.

Жінка з великою любов’ю мовить про сина: «Це окрема гордість наша». Вона дуже любила свого дідуся Анатолія і на його честь назвала синочка. Толя – четвертокласник. Він сумлінно навчається, особливо любить математику, швидко рахує. На дозвіллі займається всіма видами боротьби, посідає призові місця на спортивних змаганнях.

На останок нашої розмови Оксана Олександрівна сказала: «Бажаю нашій Україні перемоги. Вона станеться! Я вірю в це! Друзям зичу бути добрішими, толерантнішими, цінувати те, що маємо, й обов’язково самовдосконалюватися та йти вперед».

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Як чиновник Звенигородської військової адміністрації править службу у московській церкві

Читайте нас також в Telegram!