Своя доля у власних руках: як на Тальнівщині жителі взялися за зміни

Сьогоднішнє село вже не чекає, що хтось прийде й розв’яже його клопоти. Коли державні кошти чи інвестори запізнюються, єдиним порятунком стає власна сила. Нещодавно в Лісівській бібліотеці зібралися на розмову про те, як звичайні люди можуть змінити життя навколо себе. До цієї бесіди долучилися небайдужі жителі, активна молодь та адміністраторка села Ірина Тринкаль.

Говорили відверто про наболіле: що здатні зробити самі мешканці, які стіни заважають їм згуртуватися та як нарешті знайти спільну мову з місцевими аграріями й посадовцями.

Почути кожного

Жваві зміни починаються з простої розмови. Молодь прийшла зі своїми планами й сміливими ідеями, які найбільше її турбують, а старші люди принесли з собою мудрість і життєвий досвід.

Адміністраторка села Ірина Тринкаль не приховує: згуртувати людей непросто, але такі зустрічі вкрай потрібні. «Радію, що нас почули молоді й старші. Якщо збиратимемося так і надалі, діло буде. Ми обов’язково підтримаємо такі починання», – ділиться вона. Водночас керівниця села відверто визнає, що об’єднатися заважає звична байдужість та різний погляд на сільські клопоти. Проте ці стіни можна зруйнувати, якщо частіше говорити про наболіле й чесно ділитися планами з односельцями.

Від слів до діла

Обговорення швидко переросло в конкретні плани. Першою доброю справою стане облаштування дитячого майданчика. Про саджанці вже домовилися з місцевими лісниками, які допоможуть підібрати правильні дерева. Посадити їх планують за кілька тижнів. Ірина Тринкаль переконана: оскільки односельці активні, робота закипить швидко й дружно.

Друга справа – відновлення Кузишиної криниці, що для села є особливим, навіть намоленим місцем. Люди хочуть упорядкувати довколишню територію, поставити свіжу цебрину й освятити новий хрест. У селі сподіваються, що місцеві фермери не залишаться осторонь і підсоблять жителям у цій святій справі.

Своє діло: перукар і швачка у селі

Найбільше розмов викликала думка про власну справу. Лісове лежить далеченько від Тального, і кожна поїздка за побутовими потребами стає для людей морокою. Чому б не відкрити свою перукарню чи швейну майстерню прямо в селі? Тим паче, що кмітливі майстри з золотими руками у Лісовому є.

Звісно, починати власну справу страшно й ризиковано. Але й перевага очевидна: ні перукаря, ні швачки тут зараз немає, а потреба в них не зникає ніколи. «Ми готові допомогти всім, чим можемо, – каже Ірина Тринкаль. –Якщо все вдасться, село оживе, стане затишнішим, а люди матимуть послуги під боком».

Чи втіляться ці мрії у життя – покажуть перші кроки. А лісівчани вже звично обіцяють ділитися новими задумами та перемогами в соцмережах, на ділі доводячи: доля рідного села тримається на людській небайдужості й праці.

Тепло з дому: як працює «Берегиня»

Поки одні радяться про майбутнє села, волонтерський осередок «Берегиня» робить свою щоденну тиху роботу. Сьогоднішнє життя навчило людей долати важкі випробування: крізь тривоги, сльози втрат і праведну лють ставати лише міцнішими у своїй вірі й непохитній волі.

Тому в День миру волонтери зібрали для військових чергову допомогу –  змайстрували партію окопних свічок. Сто п’ятдесят вогників тепла та надії для наших захисників. Це щоденна турбота дому про передову, щоб якнайшвидше настав день, коли ранки в Україні знову стануть тихими й мирними.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію

Читайте нас також в Telegram!