«Кабінету у мене немає, та він мені зараз і не потрібен» – про свої будні розповів один зі старост Тальнівської громади

Уже практично місяць минув з часу, як у Тальнівській громаді призначили старост. Як доводиться налагоджувати роботу, організовувати розчищання доріг, боротися з негодою і взагалі, що змінилося з призначенням на посаду, ми запитали у Михайла Капериза. Віднедавна він очолює 9 сільських рад, до яких входять 15 сіл. А саме Зеленьківська, Майданецька, Здобутківська, Глибочківська, Колодистенська, Корсунська, Кривоколінська, Лоташівська, Павлівськоперша сільські ради.
Нагадаємо, до цього Михайло Володимирович 5 років був сільським головою у Майданецькому. Як справжній господар, мудрий керівник та управлінець, він разом з депутатським корпусом старався зробити життя в селі комфортнішим, дбав про розвиток усіх сфер. Це за його головування у селі поставили 4 дитячі майданчики, 3 зупинки, облагородили два парки, заасфальтували центральну вулицю, зроблили капітальний ремонт у двох кабінетах сільської медичної амбулаторії, та за гроші інвестора вдалося побудувати пандус, замінити системи водопостачання та водовідведення, побудувати внутрішній туалет. Не був обділений увагою ні дитсадок, ні школа. У сільському будинку культури за останні роки було відновлено сцену, придбано ударну установку та безпровідні мікрофони, встановлено тенісні столи, дартс, обладнано тренажерний зал для занять з важкої атлетики. Хто вміє аналізувати, той, напевно, не може не помітити змін на краще в селі.
Сказати, що в селі все ідеально, неможливо, адже тут, як і будь-якому іншому селі громади, проблем вистачає.
– Які цілі ви поставили перед собою, йдучи на посаду сільського старости? Адже одна сільська рада, навіть якщо вона об’єднує 2 села, і 9 рад – різниця велика? – запитуємо у Михайла Володимировича.
– Йдучи на цю посаду, я поставив перед собою задачу – організувати стабільну, ефективну роботу, спрямовану на вирішення не тільки господарських питань (викосити бур’яни чи поміняти лампочку), а забезпечити розвиток кожного села. Цей кущ району мені добре знайомий. Я деякий період навіть жив та працював у Павлівці Першій, знаю практично всіх сільгоспвиробників, підприємців. Тому, гадаю, без проблем зможу налагодити з ними контакти, і ми разом будемо працювати над тим, аби поліпшувати умови для людей. Приклад цьогорічної зими нам показав, що без підтримки орендарів нам не впоратися з негодою. Проблем у селах є багато, їх я не хочу озвучувати, спадає на пам’ять притча про три конверти. Вона про те, що всі наступники звинувачують попередників. Я цього робити не буду. Всі мої колеги, в силу своїх можливостей, робили все для свого села. Різниця в тому, що той ставив наголос на одне, той на друге, а у когось взагалі зовсім інше бачення. Тобто села у нас відрізняються між собою.
Свій перший робочий день сільський староста розпочав у Добрянці, де в той час згорів насос водонапірної вежі. Аби не залишити людей без води, насос довелося витягувати і терміново шукати йому заміну, адже ремонтувати його не було кому. Міська рада не могла зарадити, адже цей насос не рахується її власністю. І такі проблеми, що стосуються господарської частини, трапляються щодня. Тому більшу частину часу староста проводить в дорозі, доводиться кілька разів на день їхати у те чи інше село, вирішувати організаційні питання. «Кабінету у мене немає, та він мені зараз і не потрібен, ноутбук у машині, інтернет у телефоні, заряджаю все від павербанку чи, у крайньому випадку, від прикурювача, – розповідає Капериз. – Дружина ображається, бо з 7.30 ранку і до 7.30 вечора мене не буває ніколи вдома, навіть зателефонувати не завжди маю час».
Аби почути думку людей у кожному селі, Михайло Володимирович об’їхав всі села, познайомився з персоналом сільських рад, колишніми головами, сільгоспвиробниками. Це була відверта розмова з людьми, які знають все про село, мають своє бачення його розвитку. А вже з понеділка 8 лютого на допомогу сільському старості у кожному селі прийшли адміністратори. З ними теж він планує обійти всі об’єкти інфраструктури, аби почути їхні думки про подальший розвиток села і забезпечення людей комфортними умовами.
– За цей тиждень мені вдалося підшукати людину з благоустрою, вияснити, хто буде вести водопостачання. Вчора, не зважаючи на вихідний, зустрічала машину, що посипала дороги. Дороги у нас посипаються, хоча погода додає сюрпризів. Староста наш всі ці процеси організовує, контролює, кілька разів на день телефонує, якщо треба, приїжджає. Він виважена та порядна людина. У тісній співпраці з ним, думаю, зможемо злагоджено працювати на благо людей, – впевнена Тетяна Білоус, адміністратор Корсунки.
– Аби старостинський округ розвивався, треба залучати інвесторів, – переконаний Михайло Капериз. – У своєму селі я на колишню територію цукрового заводу скільки шукав інвесторів. Не один, скажу відразу, приїжджав, цікавився. То ж руїни страшенні у центрі села! Також 24 га відстійників пропонував разом з територією заводу. Знайшлися хлопці, які готові платити 11 тис. за гектар, взяли територію під сонячні батареї. Вони паралельно брали на себе й благоустрій села. На даний момент інвестор відмовився, бо держава зменшила тариф на зелену енергію. Вони тільки платять орендну плату, а це краще, ніж нічого. Так само, на мою думку, у цих селах треба шукати занедбані ділянки, приміщення (у нас їх дуже багато!), щоб туди заходила людина, яка буде дійсно щось будувати, бо від цього залежить, чи буде жити село.

Марина КАМІНСЬКА

18.02.2021 14:20
Переглядів: 2688
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.