Художник з Тального пише вірші та збирає мед

Одного травневого ранку до нас у редакцію завітав немолодий чоловік спортивної статури. Приніс із собою звернуті в трубочку рукописи власних віршів. Тут, у редакції, тремтячим від хвилювання голосом їх прочитав, запитав, чи варті вони уваги. Мовляв, пафосу я не люблю, та й шкода щоб «вмерли» в шухляді.

Ті вірші, може, й не такі досконалі, але торкають за живе:

Духмяні трави квітли берегами,

Вербові коси мокли у воді,

А ти ступала босими ногами

У платтячку, як ангел в забутті.

Автор цих рядків тальнівець Петро Олександрович Хілобоченко, людина щира, добра і безмежно талановита.

Народився Петро Олександрович 1950 року у селі Краснопілка на Уманщині у багатодітній родині сільського художника та музиканта. Навики до творчості були у всіх 5 дітей, проте не кожен їх зумів розвинути. Петро ж навчався самотужки, після школи продовжив освоювати художнє мистецтво у студії в Умані. Потім була служба в армії (служив у Чехословаччині), спроба вступити в Одеський педагогічний інститут, курси художника-оформлювача в Умані. Як у кожної людини, у Петра Олександровича, були в житті злети та падіння, успіхи й розчарування, кохання і зрада, та незмінними залишилися потяг до малювання, віршування та спорт. Саме завдяки постійним заняттям бігом, велоспортом та лижами у свої 72 чоловік залишається у прекрасній фізичній формі. До речі, він кандидат у майстри спорту з лижів.

Професія художника у часи соціалістичного застою, а працював Петро Олександрович на уманському заводі «Мегометр», згодом – «Уманьсільмаші» та «Везі» (філії київського заводу «Більшовик») зводилася здебільшого до наглядної агітації, оформлення стендів, автомашин до Дня перемоги та жовтневої революції, дошок пошани. А творчість, вона крилата, вмістити у ці рамки її було неможливо. Тому Петро Олександрович увесь час творив – картини малював маслом на полотні, олівцем на папері – виходило однаково неперевершено. І до всього, ще й віршував, коли душа бажала.

У Тальне Хілобоченка привело кохання: його друга дружина вступила на навчання до Тальнівського технікуму, за нею приїхав і Петро. У гуртожитку зіграли студентське весілля і почали жити разом. У той час у технікумі звільнилося місце художника – Анатолій Соляр пішов на підвищення. Став завідувачем майстерень. Петро Олександрович із великим задоволенням згадує ті часи: каже, що малював портрети, займався травництвом, яке перейняв від матері, готував дітей до вступу в художні вузи.

– Іван Григорович Куян, директор технікуму, не раз жартома казав: «Не знаю, що той Петро робить з моєю дружиною, але кожного разу, коли малює з неї портрет, вона не скаржиться на головні болі», – пригадує художник.

Через деякий час Хілобоченки отримали квартиру в Тальному, тут і осіли. Петро Олександрович пішов працювати в дорвідділ. Проте і це не заважало займатися творчістю: більше 100 неперевершених картин належать перу художника. Більшість із них – це досить вдалі репродукції відомих майстрів. Особливе місце у його доробку займає портрет Дмитра Юхимовича Кухарського, заслуженого вчителя України. «Портрет виконаний маслом у повен зріст. Він отримав позитивні відгуки на художній виставці країн Варшавського договору. Це одна з моїх найкращих робіт, бо присвячена дуже світлій та хорошій людині, справжньому Вчителю», – розповідає Хілобоченко.

Наступна наша зустріч із самобутнім талантом відбулася у нього вдома. Петра Олександровича ми застали за роботою – робив ремонт у власному під’їзді. Це таке своєрідне хобі чоловіка – євроремонти, оформлення фойє та салонів. Хто був у дитсадку «Ромашка», той бачив чудове панно у виконанні Петра Олександровича, а якщо з останніх його робіт – то це оформлення нового салону краси у 9-етажці в Тальному. У квартирі художника – справжня картинна галерея. Чудові портрети рідних людей, виконані олівцем, натюрморти, пейзажі, навіть чеканки – прикрашають стіни. Картина «Букет ромашок» вражає ніжністю і простотою. Це коли все просте – геніальне. Насправді, картина лише на перший погляд, однокольорова й невигадлива, а якщо придивитися – то справжній шедевр. Близько 100 відтінків білого художник використав, малюючи улюблену квітку.

Того разу Петро Олександрович читав нам свого нового вірша «Сиділи двоє поблизу води», демонстрував картини та пригощав чаєм зі свіжим медом з власної пасіки.

Що тут сказати, талановита людина – талановита у всьому.

Ліна ЯЛОВСЬКА

Читайте також: У Тальному відремонтували 8 кімнат гуртожитку та готові приймати людей з гарячих точок

Читайте нас також в Telegram!